Нариси Спостерігача.
1. Всесвіт.
Всесвіт - це великий, неосяжний простір, розташований ВГОРІ. Всесвіт складається з зірок. Особливо це видно вночі. Коли дивишся на Всесвіт, то розумієш, що перебуваєш якраз в його центрі і жалкуєш, що тобі видно лише одну його половину, а інша десь там на тій півкулі, знизу в тому місці, де ти зараз стоїш.
2. Життя.
Життя дотепне, хоча б тому, що борсаючись в ньому, можна провести багато цікавих спостережень і поділитись ними з близькими людьми.
3. Я в житті.
Я в центрі як всесвіту, так і свого життя, бо воно моє. Не знаю в чому його сенс, але я його таки проживу, бо це гарантували мені мої батьки, народивши мене на світ.
4. Київ.
Київ – столиця держави Україна та велике місто. Тому до нього всі їдуть, іноді не знаючи навіщо і чому. Воно тих всіх розміщує і дає притулок. Завдяки міцному розвитку нашої української цивілізації основну масу населення Києва складають гопи та туристи. Місцевим жителям тісно в рідному місті. Київ – красиве історичне та культурне місто, в якому крім «Макдональдсів» є ще : Києво-Печерська Лавра, Андріївський Узвіз, старий Поділ, оперний театр, багато драматичних, ляльковий (і не один) театр, історичний музей, музей східного мистецтва Ханенків, музей Слави та багато іншого. Населення міста дуже вдячне йому за притулок.
5. Гопи.
Гопи діляться на кілька категорій. Гопи з сільської місцевості, які приїхали навчатись з села та в подальшому залишитись працювати і жити в столиці(бажано в міліції або в податковій), або вже відівчились (бажано в міліцейській академії або в податковій академії в м. Ірпінь) та живуть і працюють(бажано в міліції або податковій міліції). Здебільшого, це діти голів колгоспів(КСП, СГ ТОВ), або головних агрономів тих же господарств. Ця категорія гопів відрізняється від інших гопів тим, що намагається сучасно виглядіти, модно вдягатись, розмовляти на російській мові і вдавати з себе освічених та культурних людей, щоб справити на оточуючих враження, що вони якщо не корінні жителі Києва, то у всякому разі з давніх давен тут проживають і всіляка там ліміта їм не в рівень. Підкатегорією цих гопів є гопи, яким не вдалося потрапити в вищі навчальні заклади через брак батьківських коштів і які осилюють (чи вже осилили) навчання в місцевих ліцеях (колишніх ПТУ) та коледжах (колишні технікуми) і по їх закінченню працюють на заводах, фабриках, пекарнях, в магазинах, перукарнях і т.п. Ці намагаються не відставати від гопів перших, через що зловживають дешевою косметикою та зайвою манірністю поведінки. Раніше других гопів називали лімітою. Дітям голів колгоспів або головних агрономів влаштуватися було краще за інших гопів за рахунок свинини, яка малася в господарствах, очолюваних батьками, тому вони займали і займають певні відповідальні пости на державній або іншій поважній службі. Гопи-заробітчани (в основній масі також з села). Основною відзнакою цих гопів є великі, набиті невідомо чим (певне, харчами) подорожні сумки невизначеного кольору з синтетичного матеріалу. Ці гопи їдуть батрачити на будь-яких панів за копійки, за які будуть потім намагатися прокормити та вивчити своїх дітей. Місцеві гопи. Це особи без будь-якої моралі, схожі на всіх гопів вкупі, здебільшого розмовляють кацапською мовою, зловживають алкоголем, тютюном, наркотичними засобами або всим цим укупі.
Примітка. Виховану та чемну людину (просто-Людину) відрізнити від гопа дуже легко.
6. Кацапи.
В Києві, як і в інших містах нашої країни, часто можна почути кацапську мову. Причому нею розмовляють тут здебільшого зкацаплені українці, так звані «хохли». Власне самих кацапів відрізняє те, що де б вони не були, вони не поважають місцеву мову, звичаї та культуру, а коли їм ввічливо вказують на це, вони згадують спільні етнографічні або територіальні корені і спекулюючи на цьому, а також газом (якого в них до біса завдяки колоніальній імперській політиці предків), - якщо перші два фактори є не досить переконливими, - продовжують насаджувати свій кацапський стиль життя. Раніше, за царських та комуністичних часів, кацапською мовою розмовляти було престижно, оскільки вона мала підтримку на державному рівні. Кацапську мову в Україні вчили всюди, оскільки кацапських шкіл було в декілька разів більше, а щоб це не викликало підозри у корінного населення відносно кацапської імперської політики держави, в міських школах викладали предмет «родной язык». Імперська політика розселила кацапів по всьому світу, особливо в країнах бувшого СРСР за совєтських часів, одночасно стимулюючи розселення (здебільшого примусового) корінного населення колишніх республік СРСР з рідних місць по всій імперії. Багато кацапів, у зв’язку з цим, займали високі державні пости в Україні та країнах бувшого СНД. Державні поважні органи України при СРСР і зараз зазвичай перебували і перебувають в великих містах, тому, щоб не вдарити лицем у багнюку, хохли зі шкіри пнулися бути схожими на кацапів, розмовляючи кацапським «суржиком». Інших людей, які вживали свою мову, хохли вважали «селом» і неуками.
7. Туристи.
Туризм у Києві поділяється на місцевий та іноземний. Місцеві туристи – здебільшого школярі з міст і сіл України, яких пхають сюди за щирою совдепівською традицією під час шкільних канікул, щоби ті наїлися вдосталь морозива в «Макдональдсі», відвідали цирк або зоопарк, покаталися на фунікулері і похапцем пробіглися по Маріїнському парку та Хрещатику. Іноземні туристи – випадкові люди з різних країн, яких якимось дивом занесло в столицю України. Вони відвідують музеї, історичні місця, фотографують всі місцеві пам’ятки історії. Однак, постійно натикаючись на гопів всіх рівнів та місцевих туристів, у них складається дещо спотворена думка в сторону заниження про рівень життя пересічного громадянина України.
8. Просто Люди
Просто-Людину зустріти важко, це вимираючий різновид мешканців як столиці так і всілякого іншого населеного пункту України. Просто-Людина відрізняється спокійним характером, вихованістю, толерантністю і культурою поведінки. Характерно, що просто-Люди можуть буди вихідцями як села, так із міста, що не псує їхню просто-людську сутність. Така просто-Людина не кричить по телефону в громадському транспорті, не палить та не смітить в громадських місцях, не штовхається в метро, ввічливо звертається з проханням у разі необхідності щось запитати або почути від інших категорій мешканців столиці, або від таких, як сама І Т.П..
9. Метро
Метро тісно пов’язане з гопами. Тому що вони їдуть, доїжджають, від’їжджають, - одним словом мігрують. Особливо ця міграція відчувається перед вихідними днями або відразу після них – в четвер, п’ятницю, в понеділок та вівторок. В інші дні метро забите туристами. Кожна станція метро в столиці є міні-центром для гопів всіх ґатунків, оскільки тут розміщені відправні пункти приміського та міжміського транспортну, а також саме тут можна знайти смажені пиріжки з м’ясом і капустою, шаурму і хот-доги. У вагонах метро, якщо добре придивитись, можна побачити «Правила користування метрополітеном», затверджені Київською державною адміністрацією в такому-то році, на які ніколи ніхто не звертає уваги, бо вони дуже довгі і написані дрібненько. Разом з тим, їх можна була б скоротити до такого, наприклад, простенького варіанту :
«Рекомендації з елементарної етики у метрополітені»
(для тих, хто ще не зовсім відчуває себе ЛЮДИНОЮ):
- при вході у вагон знімайте рюкзаки, рюкзачки, торби та іншу подібну амуніцію і бажано тримати все це поперед себе, щоб не заважати іншим, не чіпляти пасажирів за одяг та не створювати тісняву,
- періодично також знімайте навушники, - хоча б для того, щоб переконатись в тому, що не розпочались воєнні дії, пожежа, потоп і т.ін., а також можливо до Вас звертаються,
- не обов’язково прослуховувати свої «прикольні» музичні файли в телефоні на весь вагон, а також голосно розмовляти по телефону - це цікаво тільки Вам,
- не забувайте, що метрополітен – не бістро, їдальня чи пивний бар, - тут не чавкають, не смітіть, не залишайте пляшок з-під пива і т.ін.,
- не бійтеся запитувати у інших чи не виходять вони на наступній станції або вибачитися у разі створення комусь незручностей, - просте спілкування ще не ставало суспільству на заваді,
- зверніть увагу, що двері при входах та виходах до станцій відкриваються як назовні так і досередини, тому будьте уважні і притримуйте їх, - за Вами можуть іти люди, яких Ви можете травмувати, виконуючи протилежне,
- не стійте посеред проходів між станціями, роззявивши рота або розмовляючи зі своїми колегами, - притримуйтесь якоїсь, зручної для Вас сторони, цим самим не заважаючи іншим громадянам,
- не забувайте старе «золоте правило» : стався до інших так, як ти хотів би, щоб вони ставились до тебе.
Побажання жіночкам : любі, знімайте, будь ласка Ваші улюблені сумочки з плечей або тримайте їх поперед себе, - металеві та гострі деталі від них (стрази чи як там) можуть завдати шкоди одягу оточуючих, а іноді і тілесні ушкодження пасажирам.
Побажання розміщувачам безкоштовних оголошень : перед тим, як розклеювати свої такі необхідні людству оголошення з Вашими-таки телефонами згадайте, чи сплатили Ви податок на рекламу і подумайте чи не виникнуть до Вас після цього запитання у податкової міліції та відповідних контролюючих органів.
Спеціальна пропозиція для гостей із села та інших регіонів України!
(які не хочуть виставити себе «лохами» перед мешканцями Києва) :
Не треба намагатись без потреби розмовляти російською, - в
столиці України добре розуміють рідну мову.
* * * * * * * * * *
.
10. Мажори.
Мажори їздять з шаленою швидкістю по місту на дорогих автівках, відвідують нічні клуби, нюхають кокаїн, курять траву та вважають себе незалежними «прожигателями» цього життя, але при найменшому відхиленню від безглуздого розкладу свого дня починають телефонувати «папі» або «мамі» про свої «проблєми». Мажорні дівульки, яких запримітили модні журнали або багаті дяді, іноді корчать з себе незалежних, відокремлених від своїх мажорних «родітєлєй» та усього світу особистостей. Цією ж хворобою хворіють і мажорні синки, які якимось чином потрапили в поле зору засобів масової інформації. Мажори часто схожі на гопів своєю поведінкою. Так, вони можуть припхатися в державну установу (наприклад, навчальний заклад) в літніх шортах і сланцях («в’єтнамки»), палити тютюн в громадських місцях, смітити тощо.
11. Депутати
Депутати живуть своїм життям у місці, на яке вказував колись В.І. Ленін. Для них часи, про які писав вождь світового пролетаріату, давно настали. Інколи депутати збираються в зборища, які мають назву «сесії», щоб зробити вигляд, що вони піклуються про населення країни. Депутати - це особлива каста, тому їм геть усе дозволено. Депутати та їхні діти (мажори – див абз. 10) можуть їхати на своїх модних авто по тротуарах та інших заборонених для проїзду пересічним громадянам місцях. Причому до місця призначення їм треба обов’язково під’їхати впритул. Мабуть через те, що їм важко ходити. Для депутатів завжди і скрізь мають бути VIP-місця, навіть в туалеті, - інакше вони не витримують оточуючої їх реальності. Коли депутати їдуть, всі міліціонери віддають їм честь. Іноді депутати виїздять на спільне полювання на диких звірів, під час якого завжди з кимось із них стається нещасний випадок або інша пригода.
12. Олігархи.
Олігархи діляться на два види. Перший (найбільш поширений) – шахраї, які через певні маніпуляції за допомогою депутатів та банкірів набралися кредитів у банках, потім ці банки «кинули», врятувавши їх від банкрутства за рахунок державного бюджету, який наповнюється громадянами - платниками податків, а тепер вдають з себе чесних бізнесменів. Інша група – бандити, які за рахунок награбованого та відібраного у чесних громадян та таких, як самі, вибилися «в люди». Цьому підвиду характерні розчулені жести у вигляді гуманітарної допомоги та відвідування з подарунками дитячих закладів для демонстрації своєї доброти і сердечності. Депутати і олігархи тісно пов’язані між собою. Олігархи фінансово забезпечують депутатам їхні виборчі кампанії, через що потім отримують благословення від останніх на дерибан народного добра, яке ще не розікрали та не приватизували. Олігархи та їхні діти схожі на депутатів та їхніх пасинків. І ті, і інші люблять збиратися гуртом на громадських заходах всілякого ґатунку, де у VIP-зонах демонструють населенню свої наряди та прикраси від Версаче та інших кутюр’є, хизуючись один перед одним їх блиском, вартістю та іншими якостями. Такі визначні події, зазвичай, висвітлюються Катериною Осадчою по телебаченню.
13. Реклама.
Завдяки рекламі людина пізнає для себе багато нового, відкриває цей світ у нових кольорах та відчуттях. Так, можна довідатись, що виявляється, зубною щіткою можна чистити не тільки зуби, а й інші інтимні місця свого тіла. Або що є, виявляється, СПРАВЖНІЙ ШОКОЛАД. Тобто, - шоколад в своєму апріорі, – зовсім не він, не СПРАВЖНІЙ. А ще реклама вчить нас бути напоготові і слідкувати за собою, так як в кожну мить із-за рогу будинку, чи з кущів, де б ви не йшли, чи не їхали, чи не відпочивали, чи працювали, може вискочити людина у білому халаті і перевірити чистоту ваших зубів або наявність на них карієсу.
14. Мова.
Більшість українців ніяк не хоче розмовляти не тільки кацапською, але й англійською мовою, оскільки вважає її мовою буржуазних капіталістів-колонізаторів. Капіталістам не вдалося натурально захопити частину Європи, в якій знаходиться Україна, тому вони хочуть захопити її зсередини. Капіталісти засилають до України та країн-сусідів шпигунів-журналістів та інших псевдодіячів, зусиллями яких в українську мову поступово вводять англійські словечки, з метою повного викорінення в українцях рідної мови та поступового переходу до спілкування мовою капіталістів. Так, ще донедавна ми вживали такі звичні для нас слова, як : «нападник», «півзахисник», «відбірковий турнір», «конкурс», які хтиво підмінили на : «хавбеків», «дербі», «кастінг» та інші. Дедалі частіше з’являються в лексиконі слова, абсолютно непотрібні, але які так нав’язують нам псевдо-інтелектуали-журналюги та інші псевдо-діячі, які заради показухи своєї ніби-то освіченості та глибокого інтелекту їх вживають : «пік-арт», «ребефінг», «тренінг», «спік-ап», «девелоперська фірма», «флеш-моб», «ліфтинг» - цей та інший непотріб.
15. Село.
Село вимирає. Взагалі, воно вмирало поступово завжди. Сільські люди, згуртовані у колгоспи, самі собі товклися на своїх та чужих полях, вирощуючи такі важливі сільськогосподарські продукти харчування, отримуючи або мізерні копійки, або частину плодів своєї праці у вигляді сільгосппродукції, яку потім невдало, за державною програмою, намагалися продати в місто. Отримуючи врешті-решт якийсь кошт, сільські люди їхали до міста, щоби купити на наступний сезон просторі фуфайки, калоші та зручні кирзові чоботи, оскільки асфальтування доріг у селах ніколи не входило в державні плани. Донедавна сільські туалети (здебільшого просторі дерев’яні будки) були надворі, тому сільські люди не розуміли городян – як можна йти справляти природні потреби до себе в житло. Вважалося, що люди в селах живуть заможно, оскільки мали від колгоспів зручні халупи, город та як мінімум мотоцикл з коляскою у кожному дворі. Завдяки тому, що телевізійні канали ще донедавна в більшості сіл транслювали три-чотири програми з латиноамериканськими серіалами, в селах збереглися осередки культурної спадщини, не розучились вишивати, в'язати та прати вручну. Характерною ознакою будь-якого українського села був Ленін, який завжди перебував на постаменті в центрі біля сільради і показував напрямок до світлого колгоспного майбутнього. Якщо в селі була одна вулиця, то вона носила ленінську назву. Якщо вулиць було декілька, то вони називалися, як правило : вулиця Леніна і вулиця Карла Маркса, Радянська або Жовтнева. Ще донедавна держава турботливо забезпечувала зріст населення вітчизняного села, погодинно відключаючи у вечірній час світло, одночасно зберігаючи ще й таким чином важливу електроенергію для приватизованих олігархами заводів, фабрик, магазинів, а також вуличних ліхтарів у містах.
16. Місто
Кожне місто України має свої історичні традиції. Село і місто пов’язує Ленін, який стоїть у кожному місті, як і в кожному селі. У містах живуть і працюють робітники та інтелігенція. Раніше, щоб створити робітникам та інтелігенції належні умови для праці, держава за своєю програмою будувала для них зручні гуртожитки, квартири, які звалися «хрущовками» з дивом цивілізації під назвою «унітаз» та «ванна», або «душ» всередині, а пізніше – «чешки». За цю турботу робітники та інтелігенція виходили по святах, два рази на рік, на демонстрації і голосно дякували партії та державі. Тепер, щоби виконати свої обіцянки перед робітниками, щодо забезпечення кожного житлом до 3000-го року, держава дозволила робітникам, яким не вистачило «хрущовок» і «чешок», приватизовувати кімнати у їхніх зручних гуртожитках. Ця радість спіткала і інтелігенцію. Робітників інтелігенція завжди дратувала своєю освіченістю, тому в містах слово «інтелігент» вживалося в принизливому значенні. Оскільки на демонстрації ходити вже не має потреби, однак є потреба в загальному спілкуванні, стало модним відвідувати вибори до державних органів влади.
17. Мода
Моду винайшли жінки та гомосексуалісти. Причому, якщо жінки створюють моду загалом для себе, то гомосексуалісти її бачать як для себе, так і для жіноцтва. В своїх стараннях вони керуються не стільки тим, що диктує необхідність чи практика носіння одягу, як намагання підкреслити в кожному експонаті для чоловіків свої збочення (наприклад – завуження брюк, в той час коли чоловіки далеко не всі можуть похвалитися стрункістю ніг, приталення сорочок та інше). Завдяки модельєрам – чоловікам(збоченцям) набуло поширення нікому не потрібне поняття «сексуальність». Раніше це поняття серед населення всіх статей розумілось як вміння подобатись, як зовні так і духовно, але з часом, завдяки старанням різного ґатунку збоченцям від моди, слово «сексуальність» не сходить з шпальт періодики та телерадіопрограм. Трохи сумно, що таємні, такі жаданні бажання, які мали місце в традиційних поняттях вроди, краси, кокетства, змінено на серійний штамп «сексуальність». Трохи сумно…
18. Курці.
Курці гадять скрізь. Якщо поспостерігати за одним курцем середного гатунку протягом дня, то, починаючи з відкриття коробки з цигарками, на асфальт під ноги в будь-якому місці, незалежно від статусу (троруар, проїзжджа частина, парк культури і відпочинку, пляж, дитячий майданчик, будь-яке приміщення), летять : зовнішня фольга від пачки, потім внутрішня фольга, за нею туди ж летить сірник, а після і сам залишок цигарки, а в самому кінці – власне зім»ята коробка. Всього за день : 15 – 20 смердючих недопалків + фольга + 15 – 20 (з коробкою теж) сірників або зпрацьована запальничка. При цьому дим розповзається скрізь, а особливо це відчувається вранці, коли повітря ще не встигло зіпсуватися газами від авто-мото-авіа-залізничного транспорту. Що характерно, що ця гидота поєднує і ставить в один ряд якимось дивним чином всі верстви стражденного населення, від люмпенів до докторів наук. Правда, вже стали придумувати якісь там місця «для курения». І СЛАВА БОГУ.
19. Державні органи.
Державних органів багато. Вони самі мабуть не знають скільки їх. Всі вони покликані для того, щоб був порядок і контролюють дотримання цього порядку. Країна дуже вдячна своїм контролюючим органам, а особливо дітлахи, адже в 50 із 100 випадків (в кожному райцентрі це точно!) державні контролюючі органи займають приміщення, які раніше були дитячими садками або іншими дитячими закладами. І це при тому, що місць у муніципальних садках не вистачає. Але цю дрібницю можна списати на велику турботу про так званий державний контроль і святу справу – наповнення державного бюджету будь-якою ціною. Така почесна доля спіткає тут простого підприємця, фермера та просто людину, до яких можуть в любий час прийти і проконтролювати : пожежну безпеку, дотримання правил користування електроенергією, виконання санітарних норм і правил, виконання приписів дозвільної системи, використання води, сплату податків, норми охорони праці, правил дорожнього руху, транспортний збір, збір на рекламу, курортний збір, оплату паркування авто, ПДВ, податок на прибуток, акцизний збір, патентування-ліцензування і т.д., і т.п., і т.ін. ецетера, ецетера… І контролюючі державні органи ведуть жорстку статистику цифр, проведених перевірок, пишуть приписи про усунення порушень, бдять, одним словом. Депутати суворо вимагають від контролюючих органів наповнення бюджету, бо треба ж акумулювати кошти на чергові вибори (або на закордон, якщо не виберуть). Народ дуже вдячним своїм контролюючим органам за спокійний сон. Бо, як кажуть, переживати особливо ні за що….
(Далі буде)
ID:
174918
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.03.2010 23:25:46
© дата внесення змiн: 14.09.2018 14:48:05
автор: kriwoy
Вкажіть причину вашої скарги
|
від зкацапленого українця (і просто людини за сумісництвом)
