Дрівця нарубані лежать,
Їх тут зібралося чимало,
Колись вони в печі згорять,
А зараз скидані навалом.
Хтось щедро лісу наламав
І подрібнив його гарненько,
Бо, мабуть, щастячка не знав
І мав гарячеє серденько.
З дрівець нарубаних з плеча
Нікому дім не збудувати,
Нехай згорять немов свіча,
Щоб мудрість старших вшанувати!