Стою заворожений водою
Хочеться пірнути з головою
І не приходить думка друга
Як над собою гріх наруга
Висока чорна камяна гора
Відгородила від твого двора
І серце десь моє блукає
Душа не мре і не співає
Ще юною до душі припала
Пред очей моїх ти розквітала
Стрілись з тобою під вербами
Таїлись річки бережками
Мене благала щоб не ходити
Серцю не накажеш як робити
Просила щоб любив другую
Лишив затію щоб пустую
Перед мене двері зачинила
Немов обпалила мені крила
Залишила щілину вузьку
Знову спробу я роблю нову
Чому ж ти дівчино бровокрила
Нікого в житті не полюбила
Собою багатьох зманила
Чуже й своє життя губила
Потрібно від життя нам все брати
Жити і утіху свою мати
Ціну собі не завишати
Щоб потім сліз не проливати
