Я - гуцул i ти - гуцул, оба ми гуцули:
В Португалiю подались, бо ще там не були.
Заробити захотiли на коня та бричку.
Кум купити собi хоче молоду теличку.
Нас туристами зробили в Києвi-столицi
I сказали, що у Мюнхен веземо гузицi.
Та й недорого з нас взяли: по "штуцi зелених" -
Тут же кум розрахувався й заплатив за мене.
Посадили нас до буса - хлоп сидiв на хлопi,
Та й повезли мандрувати по цiлiй Європi.
Лиш доїхали до Нiмцiв - казали платити,
Щоб щасливо в ту шенгенську зону приступити.
Позбирали, заплатили - їдемо, як в казцi:
Що нам долар, два чи "штири" - маємо їх в ...носi.
Ми ж бо їдем заробляти грошi тисячами -
Хто ж бо мав тут рахуватись з тими копiйками.
Їдем далi, п’єм з сусiдом, салом заїдаєм,
Аж тут хлопцi пiд Мадридом нас перестрiчають:
- Ми вас радi всiх вiтати,- кажуть нiби щиро,-
По сто "баксiв" треба дати для пiдтримки миру.
Нам дiватись було нiде - ми ж вiйни не хочем:
Здарували хлопцям грошi за красивi очi.
Вже не п’єм i не спiваєм, їдем засмученi,
Бо воднораз спорожнiли всi нашi кишенi.
Лiсабон зустрiв нас радо, знов прийшли "ребята",
Та у нас до того часу не було що брати.
Потрясли зо двi години, далi вiдпустили:
Дали куму шпiца в дупу, й менi “доложили”.
В турбюро нам обiцяли квартиру й роботу -
Та ми з мiсяць ночували обоє пiд плотом.
Харчувались разом з псами на сусiднiй звалцi -
Поки хату не найняли у якоїсь бабцi.
В тiм хлiвi тримала свинi, але всi побила,
Гнiй мiтлою позгрiбала - зробила квартиру.
Ми ся з кумом дуже тiшим - дощ не йде за комiр,
Тай шукаємо роботу на кожнiй будовi.
Я ж назичив в кума грошей - треба їх вiддати,
Та i тут хоч раз на тиждень треба поснiдати.
Знов знайшлися добрi люди: - Будете робити,
Тiльки знов по триста "баксiв" треба заплатити.
Влаштували нас чудово, що там i казати:
Кум працює на будовi, а я - "на iншадi".
Кум бетони так тягає iз ранку до ночi,
Що йому аж, бiдаковi, повилазять очi.
Дав патрон менi мотику негострену зроду
I казав мiж виноградом бур’яни полоти.
Сонце пражить, як скажене, - шкiра облiзає:
Так чужую ми державу з кумом "дорабляєм".
...Як ми тiшилися з кумом з першої зарплати,
Що не знали, де тi грошi маєм заховати.
Та борги пороздавали, їсти накупили -
I наступний цiлий мiсяць без грошей сидiли.
Мiсяць так пройшов i другий - вже й призвичаїлись,
Але тут бiда ще iнша з нами приключилась:
Напечемось на тiм сонцi, як чорти у пеклi,
Та й приходимо додому з кумом ледве теплi.
Гляну я на кума й бачу - треба рятувати,
Та й питаю: - Може треба "швидку" викликати?
- Та яку "швидку", дубина,- кум вiдповiдає,-
Лети вже до магазину, бо я догораю.
Хоч вино у них дешеве, i дуже не брали,
Але знову ми додому нiц не посилали.
Шляк би впiк тi заробiтки i їхнi мiльйони -
Бачу, що не розрахуюсь з кумом я нiколи.
Це ж, щоб дома добре жили на мою зарплату,
Мушу я тут двiстi рокiв тяжко гарувати.
В Португалiї, я бачу, мушу помирати -
Як помру, то закопайте зi мною iшаду.
Хай усi тепер почують - не вiрте рекламi,
Бо ми з кумом пiддалися, колька їхнiй мамi.
I не знаю, чи прийдеться додому вертати...
Жаль до горла пiдпирає - кiнчаю спiвати.
-----------
iншада - мотика, сапка
Я не заперечую,що випадки бувають різні.Мама моєї подруги точно з такою ж метою вже півроку в Чехії.І до такого я з осудом не ставлюся.....Але ж є й випадки,що їхати було зовсім не обов"язково...
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя не завджи встелене трояндами. І тут говорять: nunca diga nunca - ніколи не кажи ніколи... Будемо сподіватися на краще.
хотелось бы видеть фотоиллюстрации.
для начала - хлева
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
10 років тому, коли все починалося, про фотоапарати не думали.. А шкода. Жили в бараках, майже лагерних - по 20 чоловік в приміщенні... По гаражах якихось, де з благ цивілізації" тільки туалет і був. Одна така конюшня ще стоїть тут, тільки дошками забита... Мушу зфотографувати...
nixto z tyx xto ide ne dumae tut zyty, xo4ut dopomogty simi, ditiam materialno.a tam dali uze iak zyttia zlozytsia. vy vvazaete, wo dopomogty ridnym - ce prynyzlyvo?
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та і я на рік - півтора їхав. Як і всі... То вже потім розумієш, що твоїх грошей вистачає на їжу. Яка там хата чи квартира, коли вдома ціни за кілька років догнали і перегнали Європу...
І часто буває принизливо підпорядковуватися малоосвіченим "господарям", які пи тому в стані тобі заплатити за труд...
Красиво написано..... Але,скажіть-чому всі рвуться розбудовувати чужі держави,в той час,коли нашу розкрадають політики?Чому?Держава починається з кожного!
Невже це не принизливо??
Знаєте,мої батьки в такому випадку кажуть,що краще вони житимуть на хлібі з водою,але з України не поїдуть.І це так...
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За оцінку дякую. І за коментар з запитаннями. Я б на ту тему міг годину говорити.... Та, що казати. "Рвуться" далеко не всі. Коли в містечку закриваються останні фабрики - всі не можуть торгувати на базарі. Хтось мусить те купувати... за щось.
Може ваші батьки полюбляють воду з хлібом... А я не міг дивитися, як діти просять їсти!
І я на те сподіваюся. На своїх помилках вчаться лише глупі...
Ви молодець! Успіхів вам!
Щиро дякую. Сум і радість завжди крокують разом... Тож в кожному поганому випадку треба знаходити щось позитивне. Тим і живемо.
