Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Макієвська Наталія Є.: В безмежність пустки, стікає сіль сліз - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо Жанночка! с Новым годом тебя! Исполнения желаний! Счастья, любви. здоровья и всего того, что ты хочешь!!!!
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Інколи виходять і такі
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Зараз набираю тексти віршів мого сусіда до журналу "Сучасність", то ті зрівняння мене й надихають.Хоча в нього верлібр і 4 рядка у вірші.
Тамара Шкіндер, 24.03.2010 - 11:20
По росам і світанкам - русизм. Якщо я не права, пошліться на першоджерело. Буду вдячна за додаткові знання.
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щодо русизму Ви праві, але тоді правильніше буде- світанками і росами
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо.Всё хорошо
Юрий Богатинский, 23.03.2010 - 14:57
Залишивши зруб в душіСупер слова!Стих проник в душу,а меня берет не многое! Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Зараз читаю сучасну поезію, то такі слова з мене виходять
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Ну так, ось, що роблять класики зі словами, коли їх читаєш
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую ні, не праві, купаємся в росах і світанках, вели по росам і по світанкам
ola kiwi, 23.03.2010 - 12:50
відчувається велика біль і безвихідь...порожнеча і втомленість.. це потрібно переболіти, але нів якому разі не опустити рук.. Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментарій.Все добре.
Любомила, 23.03.2010 - 12:38
Немає волошок уже,тих, моїх,Що серпанком, колись усміхались, Дуже щиро! |
|
|