Все життя розписане, ти все плануєш заздалегідь,
Золотом називаєш золото, а міддю – мідь.
Твоє існування повне схем, які малюєш собі сам,
Ніколи не робиш помилок, твій рівний стан.
З тобою в один ряд неможливо стати,
Нікого з тобою не можна зрівняти.
Не вистачає лише одного – лаврового вінка,
Я б тобі його з радістю сплела.
Ти правильний і мудрий завжди,
Еталон чоловічої, ні – людської краси.
Ти – як сім чудес світу, незрівнянний,
І для всіх такий бажанний!
Ти – як рідкісний камень у лоні природи,
Земля ще знала такої вроди.
Тебе можна назвати ідеалом,
Якого насправді у світі немає.
Не існує людей ні безмірно поганих, ні безмірно хороших,
Хтось хоче щастя, а хтось – грошей.
А ти у свою чергу бажаєш влади,
Збирати народ, великі паради…
Навіщо тобі ця суєта суєт?
І так, майже у кожному домі твій портрет.
Дівчата сходять з розуму від тебе,
А ти дивишся не на землю, а в небо.
Шукаєш недосяжного, складного,
Щоб підкорити вершини, але для чого?
Мій незрозумілий генію, зупинись,
З іншого куту зору на життя подивись.
Вінок зав’яне, оплески стихнуть, пам’ять забуде,
У майбутньому поряд з тобою нікого не буде.
В тебе є ще час зрозуміти для чого ти в світі живеш,
Їсиш білий хліб, і чисту воду п’єш.
ID:
180102
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 27.03.2010 10:45:45
© дата внесення змiн: 27.03.2010 10:45:45
автор: Яна.
Вкажіть причину вашої скарги
|