Квітує весняний екватор,
Пташина любов в епогеї.
Несе календар – елеватор
Все далі від юні моєї.
Ловлю теплі промені сонця,
Замало для крові артерій,
Бажання заповнюють вінця –
Та довго триває мій вирій,
А варто б уже повернутись,
Обличчям назустріч коханню,
Поки воно хоче зустрітись,
Бо може воно – вже останнє.