* * *
У метушні́ летим. Куди?
Туди, де плачуть солов’ї
Про дні проли́ті, де вогні́
З’їдають рóченьки мої́;
Де забуття, де всі чужі
Мене увíзьмуть у свої́
Ла́ви оманливі і ви
Розíрвете серця́ в труні.
Нема любові, ні душі,
І ви – не я, а я – не ви.
Немає ніц. Лише рух вій
Останній у останнім сні.
А Богові віддам прості
Його байки́, вони ж – святі.
Павло Гай-Нижник23 серпня 2001 р.Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.56.
