* * *
Моя́ кохана – світ мій незбагнéнний,
Незнáний зовсім й видимий наскрí́зь,
Мій Янгол, сон мій нездійснéнний,
Який, насправді, був уже колись.
Моя́ омáна й вир надій скажений,
Ночевих оргій і сварли́вих сліз,
Вогонь цілунків гáряче-шалений,
Який крізь нас у пристрасті проріс
І обпалив мій ніжний рай зелений,
Зали́шив в серці вічний зріз –
Моє́ кохання – вирок мій, окремий
Й життєвого шляхy узвіз.
Павло Гай-Нижник11 січня 2003 р.Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.108.
Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Цифра-друк, 2009. - С.90.
