- Мрія в мене є одна
- Мрія в тебе є дурна
- Чого тобі від мене треба?
- Ти спустись будь-ласка з неба
Як мала дитина ходиш,
Людям голову морочиш
- А людина-це в нас ти?
Скільки вже прошу-пусти
Як ти можеш ось так жити?
Тобі нікого любити
Друзів всіх ти повтрачала
Хлопців ще не зустрічала
Тих,хто б заслужив тебе
Тобі ні з ким чай попити
Про життя поговорити
- Не тобі мене повчати
З ким, коли і як гуляти
Знаю друзів я твоїх
Чаю вистачить на всіх
Про життя розповіси
І пораду їм даси
Але потім не чекай
Ти запрошення на чай
Ось в твою лиху годину
Друзі зразу ніж у спину
Чи, ще краще,як втечуть
То забудеш, як їх звуть
Таких друзів я не маю
Інших попросту не знаю
Щодо хлопців, може й так
Не зустрів мене юнак
Котрий вартий цих очей
Погляду мого, грудей
Котрий буде цінувати
І до подруг не тікати
Не просто слухати, а чути
Другом в першу чергу бути
І я його колись знайду
Хоч пів світу обійду
А тобі моє серденько
Досить корчити дурненьку
Що не хлопець,то вже доля
Чи то буде Вася, Коля
На блюдце душу покладеш
І чайком усе зап'єш..
В думках лиш він і він у сні
Ну аж гидко вже мені
Привіт тобі лише сказав
Про погоду щось спитав
А в думках ви під вінцем
І батьки в руках з хлібцем..
А проблема лиш в одному:
Так так,у судженому тому
В шлюб ідуть, коли кохають
Життя вже іншого не знають
А він тих справжніх почуттів
Ніколи навіть не хотів
Сама подумай, хіба мало
Серденько твоє страждало?
Скільки вже таких мужчин
Лишили слід від своїх шин?
Цінуй себе,люби себе
І твій принц знайде тебе
- Добре, згодна я з тобою
В почуття із головою
Наївна трошки я буваю
Лиш побачу - вже кохаю..
Та невже це так погано?
Знаю,може і зарано
Але все ж таки кохаю
Почуття це відчуваю
А ти когось любила
Так, ніби з'явились крила
Ти не можеш зрозуміти,
Бо не здатна ти любити
Коли кохаєш дійсно, щиро
Розповісти хочеш миру
Всій планеті,хай всі чують
Твоє щастя хай відчують
Тобі порада в мене є
Самолюбство те своє
Всунь подалі і забудь
Що є воно ще де-небудь
Ось тоді і друзі будуть
Що не кинуть, не забудуть
Коли щаслива чи сумна
Ти точно будеш не одна
А там й до хлопця недалеко
Потім прилетить лелека
Та озирнутися не вдасться
Як карапузик скаже "бабця"
- Оце дякую,вгодила
Мене вже бабцею зробила..
Ось про це я і казала
Що ти з глузду трошки впала
Карапуз якийсь,бабуся
Хлопець вже у нас дідуся
Я його ще не знайшла
А ти вже з ним життя пройшла
І кожен день вони удвох
Творять в думках переполох
Нічого там не розбереш
Та лиш з ума скоріш зійдеш
А мрія є лише одна
Щоб голоси оті вона
Змогла з'єднати в щось одне
Та щось розумне, не дурне
І прожити все життя
Без цього всього ниття..
Талановито! Кожна сторона по-своєму права і по-своєму неправа. Всі ми в душі боремось з собою, і хто що в результаті вибирає.. але, напевно, завжди має бути золота середина. Успіху вам!
Ірчина Аноєва відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую.Я вперше на подібному сайті, до вас цей віршик читали тільки найрідніші.І мені б дуже хотілося щирої критики.