Війнуло запахом ласкавим.
Війнуло запахом весни.
В душі і серці легше стало.
Зникли образи, що несли
З собою сірість злободенну
Зимових ранків й вечорів.
І полетіли десь далеко
Думки, через які журив.
Запахло ніжністю, дитинством,
Що нагулялись за вікном,
Запахло першим та іскристим
Коханням, що давно пройшло.
Запахло тими вечорами,
Що тихий вітер навівав,
Що запалали і згорали
Ганебних від й глибоких ран.
Ті почуття давно минули,
Тому пручаюсь я із сну
Весь сповнений тепла й надії,
Що стріну нову я весну.