Доле моя сизокрила,.. стань теплим вітром,
Віршами розлийся в житейских полях.
Душу наповни щастям, радісттю, світлом,
Щоб мудрим та творчим став в мене шлях.
... Вже вляглися у серці юності мандри
І душу не колять погляди стріл.
Л'ється в бокали вино із Масандри -
Нині серце моє розділилось навпіл...
Як би життя моє стало, як пісня,..
Я би налив його в келих і пив би до дна.
Та де ж мої думи, що долонями ніс я
І в дорозі згубив... І чия це вина?..
Співай моя музо! Співай моя доле!
Це нічого, що пісня ця нині не в лад.
Але серце дозріло, як житнеє поле,
Бо наповнилось морем твоїх серенад...
... Всі приходимо в світ ми бідні та голі,
Щоб життя наповняти вітром мрій та пісень,
Щоб зріли надії на нашому полі,
Щоб щастям вставав кожен сонячний день.
Ось день пролетів - ми на день постаріли,
Але мудрими стали не на день, а на рік...
А наші пісні, що з уст в небо злетіли,
Легендою стануть на цілий вік...