«Дідусю, що таке менталітет?» -
Я запитав, коли ми в поле вийшли.
«Ой, хлопче, як ти вчув його і де,
Чи вигадав тепер його навмисне?
Який там, в Бога, ще менталітет -
На Україні говорили вдача!
Понагородять слів тих, як штахет,
Понадають їм імена собачі...»
Дідусь ще трішки щось побубонів
(сердивсь на теє хитроумне слово)
А потім усміхнувся, подобрів
Й почав зі мною вести вже розмову:
«Це вдача, внучку, значить яка в нас.
Не нас з тобою - цілого народу,
Які ми є, що вмієм, без прикрас,
Характеристика, сказать, цілого роду!
А вдача, хлопче, в нас не бунтівна,
В нас вдача шахтара і хлібороба,
І сталевара вдача, й бджоляра,
Як стисло -трударя, а не нероби!
В нас нація потужних відкриттів,
В нас нація нескінченних талантів,
Як треба веселитися в житті -
То навіть співаків і музикантів!
В нас нація хороших хазяїв,
(Хоча батьків і звезли до Сибіру)
У дітях залишився їх укрій,
В серцях осіла ще дідівська віра!
І все в нас добре було би, коли б
Ми ні на мить не вміли забувати,
Що нам разом триматися велить
Вітчизна наша, для народу мати!
А то ми всі такі вже хазяї,
Що дальше свого тина ніц не бачим,
І кожен сам для себе лиш жиє,
Що краще лиш в сусіда добре бачить.
Усі на плОтах дружно постаєм,
Усі новини дружно повідаєм,
Усе говорим, що воно і з чим -
Та дальше плоту і не виглядаєм.
А от коли нам тикнуть кулаки,
Коли вже так дістануть нас «на синьо» -
Тоді беремо вила і кілки
І б*ємо без розбору й всеї сили!
Така-то вдача, чи менталітет
(Ну і придумають же слово те, їй Богу!)
Напевне, то якийсь інтелігент
Про вдачу перевів на іншу мову.»
дуже вміло відбита картина реальності. У нашій дрежаві про менталітет хіба що в книжках читали, і то ті, хто ще наважується взяти до рук це бездонне джерело!
прекрасний вірш
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно, тепло передано обурення діда на початку вірша!
Трохи не згідний, що саме «вдачу» перевів «інтелігент». Скоріше характер народу.
Тлумачення менталітету вийшло на всі 100%
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, але як на мене, то і вдача, і характер - є споріднені слова. Хоча, говорять, характер з роками міняється, а вдача -це що у тебе в генах передалося від батьків. Дивіться Вікіпедія теж не роділяє цих два слова:
Вда́ча, характер — динамічна, упорядкована сукупність стійких, індивідуально психологічних особливостей котрі формуються в процесі життєдіяльності і виявляються в її діяльності та суспільній поведінці: у ставлені до колективу, до інших людей, до праці навколишньої дійсності та самого себе.
Така-то вдача, чи менталітет
(Ну і придумають же слово те, їй Богу!)
Напевне, то якийсь інтелігент
Про вдачу перевів на іншу мову.
***********************************
Не пам"ятаю я свого діда... Але щаслива, що зустрілась з вашим...
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Обожнюю Вашого дідуся! Яка мудра людина! Певно, то він передав Вам (по генах ...ще одненьке "інтелігенське" слово почуття гумору, та письменницьку вдачу
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо, можливо, велике спасибі за тепле слово про мого діда