Стало скрутно в лісі жити -
Повирубували хащі,
А Ведмедю що робити:
Не пасує спати натще.
Позбирав свої пожитки,
Заплатив за БУСа, візу
І подавсь на заробітки
До чужого зовсім лісу.
Просльозились навіть друзі,
Обіцяли не забути,
Як давав банкет у лузі,
Не шкодуючи валюти...
У чужих краях працює,
Заробля Ведмідь щосили,
Та за друзями сумує:
Де ж вони ся розгубили?
Час спливає... І до лісу
Повернувся Косолапий,
Та й зустрів друзяку Лиса,
Простягнув назустріч лапи.
Тільки Лис примружив очі:
- Ти, Ведмідь, тепер багатий.
У кафе, давай, заскочим,
Будем зустріч "підливати"!
- Я не взяв з собою грошей,
Тільки карточка кредитна.
Вибач, друже, дуже прошу!
...А у Лиса морда хитра:
- Зачекай тоді хвилину,
Тут постій собі надворі -
Я ж зайду, хильну чарчину;
Як повернусь - поговорим.
Шмигнув Лис, зімкнулись штори -
Кинув друга, наче шкапу...
Маєш гроші, друзів - море,
А не маєш - смокчеш... лапу!