Не думаю я, що загине земля. Бо земля-це наш дар, Це країна кохана. Бо це те, що в нас є. І це те, що дає нам тих сил молодих. Із яких ми п"ємо силу духу й надій. Сила наша не вмре, Сили нас не покинуть! Якщо сам не захочеш, щоб вийшли вони. То ніколи вони і не вийдуть, Не злишать тебе. У скрутні ті часи, У тяжкі ті хвилини "застою". Ми є пращурів внуки, Не зганьбімо ми їх. Тим, що сердце так коле тепер нам. Тим правлінням тяжким, І безглуздим отим. Яке є в нас в країні тепера. Бо не знаємо ми, Що просити від Них. Чи прощення, Чи шани, Чи грошей. Будьте чесними люди! Будьте вірні собі! І за Землю свою, стійте що б не було. Де б не жили би ви. Захистіть від загарбницьких граблів, Пам"ятайте тих предків своїх видатних. Саме тих, що боролись за правду. © Copyright: А.П.Кабвой 2010
ID: 191419 Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші дата надходження: 23.05.2010 23:59:51 © дата внесення змiн: 23.05.2010 23:59:51 автор: А. П. Кабвой
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie