Вишневим цвітом облетіли
Шкільної юності літа,
Та знов до отчого порогу
Одна стежина поверта.
На тій стежині в чистих росах
Купалось сонце, мов дитя,
Топтали наші ноги босі
Шлях у незвідане життя…
…Упав на скроні срібний іній,
В очах прожитого печать,
Та поруч знову шкільні друзі,
І серцю хочеться співать.