" О трояндо чарівна !
Звідки ти красу черпаєш,
Щоб була така одна ?
Де любов тую ховаєш,
Щоб ранила всі серця ?
Кого в світі ще знайдеш,
Щоб служила за взірця? "-
Кожен день так уславляв
Хлопець молодий Арван
Квіти інші зневажав
Всіх ділив мов мудрий пан.
То простенькі,то маленькі,
Лиш троянда - чарівна
Серед квіточок дрібненьких
Зір милує осяйна.
Сталось лихо у садку:
Знищено всі його квіти,
Затоптали ту красу,
Лишили бідненьких гнити...
Троянда зникла-спів затих,
Змінилось все,як ця погода;
Забув юнак про бідних тих,
Скінчилась безкінечна ода.
Усе було,щоб тішить очі,
А щастя там не віднайти,
Лиш справжня квітка у душі
На вік зуміє розцвісти.
́́́
