Моє знайоме Мистецтво дихає брудним повітрям,
Воно хоче вмерти від ядерних жовтих криків,
Залишаючи свою тінь недозрілим дітям,
Що вирощені Гордістю, і тому - дикі.
Його стогони збуджують печаль.
Його діти – розчарування,
Ржавіють наче сталь
Після купання.