Ніколи тобі я не зможу сказати прощай.Можливо це звучить як слова самозакоханої егоїстки,можливо.Але я люблю,розумієш?Я ніколи не зможу забути ті дні які для мене стали раєм.Раєм в твоїх обіймах.Поцілунки здавалися солодшими за мед. Я полюбила цю казку,так само,як і тебе.Вибач за помилки бо виправити їх я уже не зможу.Знаєш,я б мабуть готова була віддати все,щоб ми були знову разом. Я почала змінюватися заради тебе.Я стала іншою лише тому,що в серці ще живе надія,бо сказати прощай я не зможу.Навіть,якщо в десятий раз почую,що це все марно і ти,мабуть,ніколи не повернешся.Навіть,якщо ти хочеш щоб цієї надії не було,вибач,але вона житиме вічно,як і любов до тебе.В моєму серці завжди буде місце для тебе,навіть,якщо тобі і не потрібно це все.Знаю ми розійшлися,знаю це має бути кінцем,але… Я не можу сказати прощай.Мабуть і ніколи не зможу.Скільки б часу не пройшло.Говорять:час лікує рани,з часом ти забуваєш,але я не можу.Скільки разів вже пробувала,але все марно.Знаю,те що саме йде до рук - не цінується так,як те,за що приходиться боротися.Я тобі не потрібна - це була занадто легка для тебе перемога.Знаю,я сама в цьому винна,але,що можна сказати тоді,коли ти любиш?Любиш когось більше за життя.Любиш і готова віддати все,але з часом розумієш,що цій людині непотрібна твоя любов,непотрібна ти.І,що робити тоді,коли серце відмовляється говорити прощай?Відмовляється любити когось іншого крім тебе.І,що робити тоді,коли ти став сенсом мого життя?Як жити далі?Як забути?Якщо я розумію,що коли попробую це зробити – настане кінець.Бо моє серце мені цього не пробачить,не витримає того,що захочуть забрати те,що стало сенсом мого життя.Тому я і не можу сказати прощай. Ти скажеш,що це лише виправдання і,що якщо я захочу то зможу викреслити тебе з свого життя.Забути все,що було зв`язане з тобою.Вибач,але я ніколи не зможу цього зробити бо я живу серцем.Я живу серцем тому мені так боляче від того,що я вже нічого не можу виправити.Тому я і стала іншою,але іншою,яка все-одно ніколи не зможе тебе забути і сказати прощай,бо та інша Я все-одно любитиме тебе.Назавжди лишаючи надію в своєму серці,що ти також не зможеш забути ці почуття і відпустити мене,але це лише надія серця,яке безмежно тебе кохає…
ID:
203962
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.08.2010 12:44:38
© дата внесення змiн: 02.08.2010 12:44:38
автор: СОНЦЕ
Вкажіть причину вашої скарги
|