Аня сиділа за столиком у кав’ярні і відчувала свою винятковість та дівочу красу. Її пожовтіле тіло та часті неврози вводили її друзів в екстаз, а набутий для настрою цироз печінки робив Аню не тільки красунею, а й об’єктом тихих заздрощів її милих подруг. Подруги взагалі любили заздрощі і ніколи не впускали нагоди порадувати один одну.
Аня пила каву і трохи сумнівалась про ще одну порцію кокаїну,
як ось до її столику підсіли дві чарівні та ждані брюнетки. Галинка була молодою, але зовсім не закомплексованою дівчиною. Стрункість і дівочність її тіла тихо натякали на всіх майбутніх прихильників блакитноокої фурії . Ірка - завжди радісна, змушувала милуватись своєю кар’їсною жовтозубою посмішкою. Аня й Галинка навіть собі таку схотіли замовити, але копіювати подругу дівчаткам було не зручно. Дівчата радо погодились змінити обстановку тихої джазової кав’ярні на витонченість дорогого приміського ресторану. Гордо ступали кволими ніжками на дубовий паркет і розуміли, що справили враження майже на всіх присутніх відпочиваючих. До них приїхала ще Яна, вона була студенткою і нічим не відставала він цих перших красунь міста. Яна вчилась на проститутку у одному з найпрестижніших вузів Києва. Прекрасний вечір закінчився доволі швидко - Іра почала кашляти кров’ю і нічого крім лікарні дівчаткам не світило. На лікарняній стійці Ірі відрізали шмат легень, дівчину пригощали морфієм і та, сяюча й щаслива, тільки здогадувалась, як на її місці воліли б опинитись подруги.
Через декілька днів Ірку виписали, але ще довгий час каталка з довгими трубками і підозрілою рідиною у поліетиленовій ємкості була вірним послідовником на всіх вечірках та світських заходах.
Люди звертали увагу на Ірку і та пафосно обіймала свого металевого друга. «Це круто»- думали дівчата-подруги і кавалери-рицарі, - «Мабуть стільки бабла за це заплатила» .
Наступного вечора дівчата сиділи за мартіні, яке спочатку і здавалось кислою зеленою гидотою, але потім під настанови подруг і рекомендації глянцю все ж випивалось. А вже згодом під захмелілі розмови і веселі вигуки пилось усе що попадало під руку. А мартіні ставало ходовою випивкою у веселому притоні на розі ніким не поміченої вулиці.
Аніна мама була зовсім не схожа на свою красиву доньку. Давались в знаки роки прожиті у неправильному виховані. Навіть зараз потай від доньки вона намагалась щось почитати, а ніжно-рожевий колір обличчя так і не зміг зіпсуватись частою випивкою та ночами просидженими за кавою. Аня не любила говорити про свою матір. Вона її навіть в клініку здавала, де з неї обіцяли зробити людину. Але Марія Григорівна курити так і не навчилась, а наркотики викликали незрозумілі симптоми, які грозили скорою кончиною жінки. Чого б це, правда? Мабуть вік давався в знаки. Так Марія Григорівна доживала роки в гордості за свою красиву доньку і соромом за те, що її ганьбить.
Коли вона була молода, уже одружена та вагітна, отримавши на своєму воєнному комбінаті дозу опромінення, дуже раділа, що її ще ненароджена донечка народиться уже з схильністю до краси. Батько-негідник кілька років потому пішов, залишивши декілька затертих фотографій та синець-згадку на тілі дружини. Аня не сумувала за батьком, а мама все ж іноді плакала в подушку і віддавала всю любов своїй єдиній . Вона так хотіла щоб донька нею пишалась , щоб хизувалась подругам, щоб притиснулась чолом.
А донька сиділа за столиком, пила якусь бадягу, і мріяла щоб їй теж колись відрізали печінку .
Сьогодні дівчатка приїхали на дискотеку у інвалідних візках. Так сталось, що серцевий криз стався у них майже одночасно і день вони провели у радощах шопінгу за таким необхідними модними інвалідними прибамбасами. Дівчатка сяяли тихим синюватим відтінком, а на обличчях їх кавалерів зчитувалось «Так , це моя дівчина. Вона вибрала саме мене, заздріть», і вечір стікав дорого і шипуче , як їх улюблене шампанське « Крістал». В перерві між гарним настроєм і « Ти мене поважаєш?» зле стало одному із лицарів. Весела компанія вирішила закінчити святкування уже в амбулаторній. Хоча це явище у найкращій компанії міста ставало все традиційнішим, дівчатка чогось канудились . Ампутація пройшла успішно і вже не наступний ранок хворий матюкався і курив сигару.
Пройшло чомусь багато часу, а дівчатка все не могли зустрітися. У кожної закрутилось-замішалось, а життя так і залишалось життям : у Яни будуть два аборти, поза маткова, її поб’є сутенер, у Ірки хлопець помре від зараження крові, коли лікарі невдало відрізатимуть йому нирку, Галинка подорослішає й вийде заміж за воєнного, народить йому двійко інвалідів, та й житимуть душа в душу лиш час від часу приходячи до тями, а загалом у них все буде добре.
Зараз виходячи із на пів спорожнілого нічного закладу дівчата знають - пересадка за пересадкою, безліч операцій та наркозів, вони ще довго будуть щасливі, вони ще довго будуть вродливі, вони ще довго будуть живі. А чарівні таблетки добре попіклуються про їх гарний настрій - а це головне.
В залі пустіло. Вечір лип на дубові осінні сутінки і лиш давно немодний хіт із далеких 70-их « Ми ще народимо вам здорових дітей...» розчинявся у просторі байдужої повільно помираючої меланхолії
