Не спиться теплими ночами,
Які ж то можуть бути сни,
Коли клубочаться роями
Примари ранньої весни:
Уста рожеві і принадні,
Твій стан, усмішка чарівна,
А перса - грона виноградні,
Мов чаші, сповнені вина.
Я спрагло п’ю вино кохання,
Яке хлюпоче через край,
А серце, сповнене бажання,
Летить в небесний світлий рай.
Мене ти ніжно обіймаєш,
Шепочеш лагідні слова,
Лоскочеш тіло, колисаєш,
Немов русалка лісова.
Твої гарячі поцілунки
Хмільніші старого вина,
Від щастя серце б'ється лунко,
Немов натягнута струна.
Та раптом - дзень! і я проснувся, -
То б'ється птиця на вікні,
І з жалем гірко посміхнувся:
Це лиш приснилося мені.
10.04.06.