- Нам з Івасиком, будь ласка,
Почитай, дідусю, казку! -
І "валетом" на дивані
Уляглися я і Ваня.
Наш дідусь читець відомий,
Найповажніший удома,
Він дітей учив у класах,
Нас напучує він часом.
Ми готові слухать двоє,
Як "Були собі герої...",
Про князівську дужу битву,
І про Лиса, про Микиту...
Вгамувались. Уявляєм
Все, що дід нам промовляє.
Він розповіда поволі...
Голос стИха...
Книжка - долі...
Обережно дідуся вкрили ковдрою.
Казка вся...
2010.
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Пишеться по-різному, і легко, і не дуже... Залежить від теми, від настрою, від почуттів. Дітяче - взагалі одразу без виправлень, - за плечима понад 40-річний педагогічний шлях.
Ой, мне так это знакомо, мой дедуля, когда меня спать укладывал, засыпал первым Я потом к бабушке притопывала, гордая такая ей говорила: "Все дедушку приспала, пошли теперь и мы спать"
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Олечка! А иллюстрация - в тему - блеск! И где это вы с Танюшей находите такие? Я как-то попыталась по ее наводке, так поймала вирусяку. Более не рискую.