Я до зорі сьогодні встану
І добре косу нагострю,
Піду на луг, в загінку стану
Стрічати вранішню зорю.
Лягають трави у покоси,
Росу розбризкавши рясну,
Лоскоче холод ноги босі
І проганяє рештки сну.
Вже обрій промені багрянять
І обіцяють гарний день,
А по селу півні горланять
Своїх задирливих пісень.
Жмутом трави я витру косу,
В рядно стареньке натрясу
Трави вчорашнього покосу, -
Корові Лисці понесу.
А Лиска вдячно вже готова
Мене лизнути по щоці.
Недаром кажуть, що в корови
Все молоко на язиці!
Із хати вийде господиня, -
Пора корову подоїть,
Але збалувана тварина
Ніяк на місці не встоїть.
Щоранку хитрій цій лисиці
Хлібця із сіллю треба дать,
Лише тоді у дно дійниці
Молочні струни задзвенять.
Умиюсь я біля криниці,
Сховаю косу й наждака,
А на столі вже паляниця
І глек парного молока.
13.07.07.
Дякую за чудовий вірш)
Особливо кінцівка :
Умиюсь я біля криниці,
Сховаю косу й наждака,
А на столі вже паляниця
І глек парного молока.
повторила помилку, можливо нарочито, але
я не звернув уваги. Щойно придумав
новий метод контролю: свої вірші треба
перечитувати знизу вверх, бо так їх не
знаєш напам*ять і не минатимеш помилок.
