Я не стану такою, як люди!
Я не буду такою, як скажуть!
_____ _____
Я дякую, що ти в мене є!
Просто справжня, як крапля дощу.
Ідеальних людей не існує!
І в душу я їх не пущу!
Бо страшенно не люблю нещирості
І дволиких, що добрі "в лице".
Я сповідую правду вірності!!!
І теж дякую тобі за це.
_____ _____
Давай на сьомому небі зустрінемось!
Потримаємо час у руках.
Давай, ми зірками лишимось...
Один в одного...в іменах.
_____ _____
Я б пам"ятала те, що треба пам"ятати...
А забувала б те, що пам"ятать не слід.
_____ _____
Я ТАКОЇ свободи не хочу!
Я не хочу оту, хоч якусь...!
Це свобода, коли ти ховаєш очі,
Коли кажеш про неї комусь??!
_____ _____
І знову вечір. Знову дім. І ти...
Такий ... простий. Такий мені знайомий.
Я знов вдягаю крила самоти,
Щоб відлетіть на поклик загадковий.
Ти знаєш, а там - моє море...
Ти знаєш, а тут мої зорі...
_____ _____
Кілометри - це відмовка просто.
Земля ж - одна. І ми на ній - одні!
А долі, всі дорогами пошиті,
Пірнають в час...в хвилини...і у дні.
_____ _____
Це літо почалося майже вчасно.
Пригріло сонце. Заквітчалися луги.
Та ніби і в житті усе прекрасно...
А пам"ять зводить серця береги...
_____ _____
Є образи, які особливо сподобалися.Особливо близький другий вірш. І взагалі, щирість у творах просвічується наскрізь. Нещирості не переношу, боюся оцінювати, і навіть слово написати, аби випадково не образити.Просто прийміть мої квіти
Аліна Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00