Слово розміром в сльозу
Від уст морозних кам*яніє,
Воно серденько не зігріє
Не сховається в росу...
Погляд, що мене стирає,
Неначе гумка олівець.
Блукає титрами кінець...
Мої очі повтікали
Дотик що не наздогнати.
Вже ледве тліє - та пече!
Здається що душа втече...
Взагалі б її не мати!
Холод… Пустка…
Трохи кави…
Це така як ти любив…
Тут твій запах…
Твої руки…
За що ж її ти загубив?
Темна кава…
Біла чашка…
Як на весілля убралась
Гаряча… свіжа…
Та чи краща?
З недавніх пір вона гірчить!
Нічого люба!
Я тим більш не мед…
Сльози посолили мене щедро!
На довгі, довгі роки… На перед…
Залпом… Тільки не кривися
Випий горенько моє…
До каплі!
Все! Пусті… Твою фату
В свою навіки закую
Спалю…
Спалю…
Вина наллю… Його люблю!
Люблю…
