А месяц плывёт в даль на облачке-лодочке,
И всхлипнет калитка тихонько опять.
Домой не спешит моя милая доченька:
В апрельские ночи так славно гулять!
Мне вспомнится ночь: поцелуи, признания
И стук каблучков по пустой мостовой,
Взгляд мамы, в котором ищу понимания:
Ей помнились ночки над тихой водой.
Не буду ругать тебя, милая доченька,
В апрельские ночи так славно гулять…
Я знаю, ты вспомнишь не раз эти ноченьки,
Когда свою дочку, как я, будешь ждать.
до слез...у меня,Оля,сейчас такой период жизни...а вроде вчера меня мама так ждала...круговорот
Ти - квіточка, що проросла із серця,
Ти - сонечко, що світить серед дня,
А справді ти - найбільше щастя
-Донечка моя!
Я для тебе місточком стану,
Де ти не зможеш перейти,
І зірочкою засвічуся,
Як заблукаєш серед темноти.
Жаль тільки, що все з часом
Удвох буваєм рідше ми:
То справи, то друзі кличуть,
А значить це, дорослішаєш ти http://www.gifzona.com/i/child/02.gif
Олю,вибачаюсь за такий розширений коментар,зачепило...
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніно, за що вибачаєшся? Я вдячна, що мої твори викликають відповідні почуття.Дякую за вірш. Так, все рідше спілкуємося "в живу", частіше - телефоном.У кожного свої діла, свої сім"ї. Життя є життя.