Лишень розквітнуть квітки,
Вже лізуть хто зна звідки
У наш город родючий
Смугасті та смердючі.
Червоні їх личинки
Погані роблять вчинки.
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
Картоплі і томатів...
Стоп-стоп, не треба матів:
Хоч ніде правди діти,
Та нас читають діти.
Отож, почну я знову
Незлим і тихим словом:
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
томатів і картоплі...
Бодай би в біса втопли
На радiсть всiй громадi
B oтому Колорадi!
Ой, знову щось не те...
Та й діло не просте.
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
Картоплі й баклажанів...
Ви - гості небажанні,
Вертайтеся назад,
В далекий Колорад!
Америці - привіт!
А того, хто привіз
Гидоту з Колоради -
На все життя за грати!
...Пробачте, знов я - винна!
Чи - глянути новини?
Мовчу. Але ж-бо знову
Недобре пнеться слово,
Бо в Раді й коло Ради -
Ті самі колоради...
Давным давно мои качаловские родственники, завидуя тому, что в наших северных краях колорадского жука нет, предлагали, шутя, конечно, подкинуть нам его в какой-нибудь посылке...
Теперь он есть и у нас - благодаря глобальному потеплению, что ли...
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а у нас разрастаются шашир, тупинамбур, амброзия - натуральных лугов всё меньше. Действительно, потепление. Ну и - приспосабливаемость этих видов, эволюция в действии. Я с ужасом думаю: что будет, когда воробьи начнут копаться на грядках, как куры?
Рада тебя видеть, Петрович!
Кстати вспомнилось у незабвенного Венедикта Ерофеева:
"Если б в 45 г. мы двинули бы дальше на Запад, дошли до самых западных штатов США, то по типу Суворов-Рымникский, Потёмкин-Таврический, Дибич-Забалканский, маршал Жуков звался бы Жуков-Колорадский"...
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у нас мало осталось птиц - безвинные жертвы в борьбе фермеров и вредителей
