Що б не казала, кого б не грала –
не те й не так,
Знаю лише одне, таке справжнє
(і вірити хочу):
В моєму житті є ти –
мій вірний яскравий маяк,
Є твоя посмішка тиха і трохи сумні
(зачаровані) очі…
А ще - твоя музика, може, для когось
занадто різка,
Знаєш, це так неймовірно –
вдихати твоє тепло
І знати, що руку мою стискає
І вже не відпустить твоя рука.
Зізнаюсь, я хочу, щоб так тепер завжди було.
Зізнаюсь, я хочу жити цим справжнім
(і вічним),
Цим чистим вогнем одержимості.
І щоночі
Гасити всі зорі й запалювать нашу
маленьку свічку,
Дивитись крізь роки і бачить напроти
твої лишень очі.
А що буде потім – не знаю, повідай цей знак:
Літо ховається в променях тільки у вересні.
Я ж знатиму завжди,
що ти мій єдиний маяк
На тому боці ріки,
на тому далекому березі.
1.12.2010.
