Надворі вже кружляє зима,
І змушує згадувати про тебе,
Хоча, знаєш, все дарма -
Між нами навпіл розкололось небо.
Я всі свої зусилля зберу в кулак,
І стиснувши зуби перетерплю
Свої душевні пориви - це просто так,
Чуєш? Я тебе не люблю!
Ми зустрінемось в метрополітені випадково,
Серед натовпу чужих, незнайомих людей,
Я тільки посміхнусь, опустивши очі й брови,
А ти проведеш поглядом своїх карих очей.
На моєму обличчі ти не помітиш сум ,
Що в тебе в думках я не дізнаюсь,
В тебе не виникне ніяких сумнівів і дум,
Що без тебе нещаслива, хоч і посміхаюсь.