Я вже далеко і гарячих
Не відчуваю твоїх рук.
Мені наснилось, що ти плачеш,
Що я далеко, а ти тут.
Я вже не хочу болісно вертатись.
Вчорашній дощ все не пройде...
Ну що зі мною може статись,
Якщо мене нема ніде?
Я щось посіяла й воно дозріло,
І на порозі вже жнива.
Крізь моє тіло підозріло
Росте не жито, а трава.
Я ніжно цілувалася з вогнем,
І вже не чула плину часу...
А ми із вами тільки ждем..
Я з ним не ждала ще ні разу.
Віднині я любитиму мовчати,
Відзавтра я – німа стіна.
Мене лишилось не багато,
Мене лишилося до дна.
Сьогодні в мене дике свято,
Старі листи я відправляю у минуле
А далі буду досхочу літати,
Забуду всіх, кого ще не забула.
Приходьте подивитися на мене
Я вам всміхатимусь у об’єктив
Пишіть про мене вірші і поеми,
Пишіть про те, що хтось мене любив.
Я тільки раз могла б згоріти,
Бо тліти можна все життя.
Найшвидше в’януть найгарніші квіти,
Так довго в’яну тільки я…
Прийміть мене в свої обійми,
нехай там тісно, тільки би зігріло
нехай не щиро, але так надійно,
хай не за душу, але хоч за тіло.
