У його житті вона була янголом - охоронцем, оберегом, та ні, скоріше берегинею, кимось святим і близьким серцю. Тим, втратити котре було просто неприпустимо. І десь у глибокому закутку своєї душі він відчував, що вона йому дуже потрібна. Кохав, сподіваючись, що з часом усе зміниться, ставши на свої місця і неодмінно прийде той день, коли він скаже їй таке довгоочікуване "кохаю".
"Мій янголе - охоронцю, як добре, що ти у мене є! - саме такими словами розпочинається лист до тої, яка стала усім у його складній долі: порадою, другом, радістю і усмішкою. Щодня саме ти додаєш мені сили і віри у завтрішній день, потішаєш у скрутні миті, умієш розділяти невдачі і жалі. І це все ти - єдина і неповторна, котра відчуває душею все те, що діється довкола. Мимоволі набираю твій номер..
- Ало! - почулось у слухавці. І у моїй душі вмить зажервів вогник надії. Це ти, це все ти. Ніжна мов пелюстки троянди, довірлива, інколи сувора і вимоглива. Але моя... Та, котру я відпустити не можу ні на крок, адже розлучаючись на хвилину, здається, що втрачу тебе назавжди. І десь там, у мареві ночей, прийдеться шукати ту єдину, кохану і бажану.
Любий мій янголе, ти є сенсом мого життя, феєю - чародійкою, долею, тією невід*ємною частинкою, без якої світ йде шкереберть. І не дивлячись на всі життєві негаразди, поміж людських пересудів пообіцяй, що будеш зі мною завжди."
Що після таких слів откровення повинно було зробити її серце? Звісно погодитись. Адже десь, глибоко, воно, мабуть, і чекало на них уже досить давно. Їй було байдуже, що скажуть люди. Вона кохає, а це - найголовніше. І десь у вечірньому мареві почулось притишене і дзвінке:
-Кохаю!
ID:
241801
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.02.2011 10:25:14
© дата внесення змiн: 18.02.2011 10:25:14
автор: верес
Вкажіть причину вашої скарги
|