Сонце вилизувало наші обличчя. День мав бути добрим (в усіх значеннях цього слова). Хоча добре є завжди, але кожного дня по-різному... Дні просто так не минають і не проходять. У них завжди є щось для нас, а у нас для них. Ми співпрацюємо і живемо один біля одного. Це такий механізм, який неможливо знищити, чи пошкодити. Ще не було такого, щоб сонце не сідало, чи не вставало. Одже дні проходять, життя продовжується, земля крутиться. Я знаю, що завтра буде щось, що не було сьогодні. І буде щось таке, від чого мені захочеться співати, танцювати, радіти, сумувати, кричати, співпереживати, втікати, усміхатися, битися, кохатися, вдивлятися, і ще багато чого... Особисто мене це цілком влаштовує. Адже це і називається життям. Цікаво, а що там далі за цим днем?
