І лише на полях книжкових,так ніби то мої думки щодо прочитаного,
Я можу сміливо писати «Я кохаю тебе»,простим олівцем.
То певно жаданівські вірші такі,твій образ в голову мою викликали,
Але я пишу і пишу про тебе, так ніби ти прочитаєш це.
Кляте біле багно,біла грязюка, і люди всі схожі на зляканих зайців.
Вже другу зиму поспіль, я ненавиджу лише за саме її існування.
Я ніжно гладжу синець на зап`ястку, бо то є відбиток твоїх пальців,
І то є єдине, що залишилось у мене від тебе - синець і моє кляте кохання.
