«Цьотка з Арґінтини» (надсянський діялект без прилаштування, світлій памяті професора Пшепюрської-Овчаренко)
В руд'іні рад'ісьць. Між н'іщаснуї гуд'іни
приїхала кузинка з Арґінтини.
Іши прабабка чесум упуйдала:
„Жи цьотка в Аргінтині, йно припала ”.
А било так: як дн'івку йно пігнал'і,
бабуня кур зі шкоди виганял'і,
як верл'і, пся крев, за чубатув клюшку,
на вбору йшла панєнка в капілюшку.
Спучетку ї впізнав іден пес Бровку,
жу мав більмо на ліве й праве воку,
а пОт'ім вся рідня її спізнала,
бу гладкії валізи цьотка мала.
Зібрал'ісь всі до п’єтугу куліна,
і пу Адамі - з Янува, Павліна.
Павлінця всіх серпом пу серцю втєла,
бу другій рік, як при смерті л'іжєла.
Напевну в цьотки моцні біотокі,
Жи сі такі дає лічити врокі,
Йно жель, жу цьотка борши ни звітали,
бу ю в рудині троха пувмирали.
Привезла з кориц джімсив, два майтечок
і ши хусток бабун'і вісім течук.
Бабуня все з хусткамі клопіт маї,
в ниділю нОси, в будний убзираї.
Сусідка в церкві стала с'і вус'ібно,
бу з рожі квіт, не то шо жолудь дрібну.
То ниі забавка хустка шалянова,
там доляр варта, в нас - прущай курова.
Бабуня скаржи: „зло сьі в дітюх маї,
ідЕн син вірвант, другій сьі впіває,
а внукі чесом так міні нашкодят,
іно, як пенцію н'ісут т'іхоньку ходят.
Як шось пупрос'іш, ту вун'і н'і чуют,
і тих пакунків зовсім н'і вартуют,
і їм би дужи добри пасувала
н'і блюза з джімсиів, а німецка пала”.
Сьмішна та міцну цьотка з Арґінтини,
д'івуїсі, жу в нас н'іма машини.
Яка ж то в нас машина можи бут'і,
як в нас чісом н'іма сьі в шо убут'і.
А вопшим майму всьо, ніц н'і бракуї,
І навіть вчит'іль сьі якось іши ратуї,
Нам всьо їдно чи кабат, чи в куфайці,
ІнО би хліб вірнул'і пу шіснайці.
Гудуїм д'іпутат'ів, кури, свіні .
Хіба йден ксєндз в нас їзд'і на машині.
А Пазя сьі спитала в цьотки нині :
„Чи дошкі дуругії в Арґінтині?”.
Заход'і н'іч. С'ілО в віл'ікім жЕл'і.
Кузинку, як на той сьвіт прувуджел'і.
Убрал'і любу цьотку в вишиванку,
Іно пес Бровку нуд'івсі на ґанку.
Андрій Чернівець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колись такий приїзд когось з того світу пирівнювався до прильоту інопланетян, та що там іноплпнетян, напевно самого Папи римського. То нині нікого нічим не здивуєш, хоча живемо так же. Дякую за терпіння.
Дякую за терпіння.
