Тече ріка прекрасна, чиста
Лелійно лягають краплі дощу.
Промені із сонячного намиста
Нанизують перлини дощу.
На небі хмарки в’ються
Вітром колихані, пишні,
А хвильки води сміються,
Що сестри їх такі пишні.
Тиша … Лиш чути від крапель кола омріяні,
Що так легко пливуть по воді.
Кожна перлина наче обміряна.
Впадає … купається … і розчиняється … у воді.
Це все якось спокійно … та тихо.
Як же ж чарує ця музика.
Цього не зіпсує ніяке лихо,
Бо це на річці … дощова музика.
І тут – пара … туман.
Починає простягатись над рікою.
Це діє на мене неначе дурман,
Що стелиться над рікою.
Враз, преді мною постає неземна картина.
Ця музика, ці кольори, оцей кафтан.
Яка ж це чудна година
Небо … ріка … дощ … туман!
