Сендел опустив очі і зрозумів причину цієї посмішки. Поли його плаща широко вивернулись назовні і з-під нього стирчала ручка японського меча.
– О! Мечоносець! – повільно протягнув кореєць. – Це ж треба, щоб мені так пощастило! – він знову презирливо усміхнувся. – Ти мусиш дещо побачити...
Кореєць, все ще трохи похитуючись, обійшов джип з іншого боку, на ходу знімаючи піджак. Він нахилився над сидінням водія і витягнув звідкись щось схоже на тубус для креслень.
Сендел, який спостерігав за ним з другого боку через затемнене скло, не зразу зрозумів, що це. Полковник рвонув на себе двері навпроти, але кореєць вже вискочив з джипа і швидко відкрив футляр. Джон стрибнув через увесь салон до корейця, але той ударом ноги зачинив дверцята, повторюючи трюк Сендела. В наступну мить скло на дверцятах скресло і нога полковника вдарила корейця в груди. Той з глухим стогоном відлетів від машини, але футляр не випустив. З гримасою болі на обличчі кореєць підвівся і швидко витягнув з \"тубуса\" довгий блискучий предмет.
Сендел повільно відкрив дверцята і усміхнувся. В руці у корейця був меч...
Це була довга пряма китайська зброя, за яку будь-який музей історії віддав би чималі гроші. Як вона потрапила до корейця можна було лише здогадуватись...
Це було смішно.
Карма? Цікавий збіг обставин? Тут, у безлюдній арізонській пустелі, шляхи цих мечів і їх власників перетнулися. Що ж... Хай буде так.
Сендел м\'яко виліз з джипа і скинув чорний старий плащ. Швидко оголив свій катана і кинув плащ на землю. Сонячний зайчик застрибав на обличчі корейця і завмер на його очах. Сендел почав швидко наближатись до ворога...
Кореєць на мить розгубився, засліплений блиском сталі, але вже в наступну секунду він з криком підскочив і в польоті рубанув перед собою.
Сендел легко ухилився і стрімко атакував ворога серією швидких коротких ударів. Повітря наповнилось дзвоном.
Мечі спалахували, як короткі блискавки з безхмарного неба арізонської пустелі, то зливаючись в одне єдине сталеве ціле, то відскакуючи і розходячись в гордій самотності. Вороги кружляли один навколо одного, наближаючись впритул та віддаляючись на кілька метрів. Між ними, як між різними полюсами одного цілого, проскакували невловимі відблиски їхньої смертельної зброї, пронизуючи повітря, немов електричні розряди, іонізуючи його смертю...
Вже за кілька секунд Сендел зрозумів, що його ворог – справжній майстер кендо і перемогти його в поєдинку буде зовсім непросто.
Але фехтування на мечах – не єдине мистецтво. яким володів Джон Сендел. І далеко не головне в житті полковника...
...Його сенсей Кацутакі якось сказав: \"Той, хто вміє плавати ніколи не йде берегом річки до моря. Він спускається до води, робить маленький човник і вода сама несе його. Якщо твій човник міцний, якщо ти підкориш собі вітер і воду, – ти швидше досягнеш моря, збережеш час і набудеш нових знань у своїй справі...\"
Джон Сендел умів плавати…
Після чергової атаки корейця Джон зробив глибокий випад, змусив ворога трохи віддалитись і раптом впав на землю і швидко закотився під джип. Викотившись з іншого боку, Сендел присів, поклав катана на коліна і, закривши очі, завмер, весь перетворившись у слух.
Кореєць, трохи здивований, постояв кілька секунд, прислухаючись і віддихуючись. Потім відійшов від \"Хаммера\", нагнувся і, побачивши ноги Сендела, криво усміхнувся:
– Що, відпочиваєш, нікчемний патріот?! В тебе немає шансів! Я зарубаю тебе як пацюка!
Кореєць почав обходити джип по колу, але раптом зупинився і знову заглянув під машину. Сендел був все ще там, з іншого боку. Очі корейця спалахнули. Він тихо підійшов до джипа впритул. Тоді взяв свій довгий меч за сам кінець і раптом, різко впавши на землю, широкою дугою змахнув мечем під днищем автомобіля, намагаючись дістати ноги Сендела.
Кінець його меча заблищав на сонці, виглянувши з протилежного боку, але в наступну мить кореєць усвідомив, що меч не розсікає нічого крім повітря...
Сендел правильно передбачив реакцію ворога на свої дії. Спокуса \"підсікти\" була надто великою...
Коли Джон відчув, що кореєць падає на землю, він напружився і сильніше стиснув свій меч. Його ноги різко випрямились, як випрямляється молода гілка дерева, звільнена від снігу, і з незвичайною силою підкинули тіло вверх і вперед.
Простягнувши в польоті руку, Сендел вхопився за край даху джипа. Немов крізь туман його слух вловив свист меча корейця під днищем автомобіля. Зробивши в польоті сальто через машину, полковник падав прямо на спину корейцю.
Відчувши над собою тінь, кореєць різко підняв голову. В його очах страх змішався з величезним здивуванням. Він просто не встиг нічого зробити, бо в наступну мить права п\'ята Сендела врізалась йому в голову, впресувавши її в пісок.
Сендел відскочив убік і завмер. Кореєць не ворушився. Кров тонкими струмочками текла з його рота і вух. Права рука безсило завмерла на китайському мечі.
Полковник постояв деякий час, дивлячись на корейця. Тоді зазирнув у салон джипа, витяг ключі і обійшов \"Хаммер\" ззаду. Він швидко відкрив задні дверцята джипа і повністю стягнув в вантажа брезент.
Близько двох десятків довгих ящиків були щільно вкладені у великий багажник. Сендел стягнув один ящик на землю і двома потужними ударами зірвав кришку. Тоді розгорнув акуратну упаковку і водозахисний папір.
Він впізнав цю зброю, хоча бачив її лише один раз – кілька днів тому на базі ВПС на Гавайях. Це був модифікований \"Кондор\". Найновіший варіант протипіхотної зброї. Автомат, оснащений найсучаснішими винаходами науки і техніки.
Сендел знову подумав про Стівена Джорімела і його вилиці напружились.
\"Ким повинна бути ця людина, щоб мати змогу продавати ворогові найсучаснішу зброю? Нав0лоч! В моєму домі поселилась нав0лоч!..\"
Ледь чутний шурхіт долинув з-за джипа і Сендел, схопивши свій катана, різко відкотився назад, а кореєць, з криком вискочивши з-за машини, рубонув мечем, перетворивши ящик у купу щепок.
Не підводячись з землі, Сендел непомітно загріб другою рукою пісок і пилюку, затиснувши їх в кулаці. Кореєць підскочив до нього з піднятим мечем, забувши про обережність, випромінюючи тільки злість і ненависть.
Джон зробив різкий рух рукою і пустеля вдарила корейцю в обличчя, засліплюючи його, наповнюючи рот і ніс пилюкою.
Кореєць схопився лівою рукою за очі, шалено рубаючи повітря навколо себе і щось різко викрикуючи по-корейськи. Він не бачив, як Сендел зі швидкістю ящірки ковзнув по землі.
Все ще засліплений, кореєць рвонув на собі скривавлену сорочку і швидко протер нею очі й обличчя. Він обережно оглянув джип і пустелю навколо. Ворога ніде не було. Кореєць, повільно обходячи машину, обережно зазирнув під неї, оглянув салон. Його погляд швидко ковзнув по лінії горизонту і не помітив нічого, крім обрисів Тусона, що коливались в розпеченому мареві.
Кореєць відчув як чорний страх заповзає в його душу і оселяється там назавжди. Він раптом зрозумів з ким має справу і відчай позбавив його стимулу до боротьби. Його ворог видався йому лише страшним сном, який приходить і йде знову геть, але переслідує його вічно. Однак перекошений джип і страшенний біль в голові доводили, що це не сон...
Вітер жорстоко завив, пробігши пустелею і кинувши жменю піску у сірий джип.
Перемагаючи самого себе, стиснувши меч побілілими пальцями, кореєць ще раз обійшов \"Хаммер\" і зупинився. Він не знав, що робити. Його руки безсило повисли.
Кореєць не бачив, як пустеля за його спиною заворушилась, встала дибки і з-під піску з\'явився Сендел, тримаючи катана як спис над головою.
Почувши шум піску, кореєць різко обернувся, але меч Сендела вже свистів у повітрі і немов спис пробив корейцю груди...
Кореєць здивовано дивився на довгого срібного дракона, який переплівся між зовнішнім та внутрішнім кільцями блискучої гарди. По лезу, що входило в груди корейця стікала кров, але, не досягаючи дракона, скапувала на пісок. Кореєць криво усміхнувся, захитався і впав спиною на пісок.
Сендел все ще стояв там, де з\'явився з–під землі і мовчки дивився на корейця. Вітер вибивав пісок і пилюку з його чорної майки і такого ж кольору просторих штанів. Тканина прилипала під натиском вітру до його тіла, викреслюючи на ньому плавні згини кам\'яних м\'язів, що ідеально вкривали все тіло.
Полковник підійшов до корейця, нахилився над ним. Блукаючий погляд корейця сфокусувався на чорних уважних очах Сендела. Гримаса ненависті з\'явилась на скривавленому обличчі корейця.
– Будь... ти... проклятий! – прохрипів він.
Сендел криво усміхнувся.
– Я вже давно проклятий.
Джон схопив свій меч і різко витягнув з грудей корейця. Повітря зі свистом вийшло з пробитих легень. Сендел різко крутнув катана в повітрі і на ньому не залишилось жодної краплі крові. Полковник обійшов джип, підібрав свій плащ і футляр корейця. Він вставив меч у піхви і надів плащ. Підійшовши ще раз до корейця, Сендел вийняв його меч з безсилої руки і поклав у футляр.
Кореєць все ще був живий. Джон востаннє глянув на нього, повернувся і вийшов на ледве помітну дорогу. Він кілька секунд подивився на південний захід, туди, куди їхав кореєць. Тоді повернувся і швидко пішов в напрямку до Тусона.
ID:
243458
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.02.2011 22:11:44
© дата внесення змiн: 25.02.2011 23:41:09
автор: Corvin
Вкажіть причину вашої скарги
|
