Вона стояла... Тримаючи у руках першу весняну квітку, подумки линула десь далеко, до свого майбутнього. Але де воно? Напевне бродить по лісах і просторах, шукаючи свою героїню.
У цьому житті вона сподівалась знайти для себе ідеала. Того, перед яким могла б висповідатись, виказати наболіле, тим самим очистити свою грішну душу, змити бруд і непотріб, котрий заважає дихати вільно і щосили закричати: "Я знайшла те, що шукала!" Але це лише мрії, фантазії, ілюзії людського серця.
Перед очима спливали дні, тижні, місяці, роки, недоспані ночі, а вона не втрачаючи надію - чекала. Подумки линучи у світ таємниць відкриваючи щось нове і нове.
Та несподівано у її долі з*явився він - ідеал, якого ось уже чимало часу, то в юрбах людей, то на вулицях, то в магазинах, а то по лісах і долинах шукала вона. А виявилось - він тут, зовсім близько, простягає свою дужу руку, щоб допомогти. Як швидко усе змінюється, набуває нового забарвлення, то враз зникає. І все це життя...
Сьогодні вона вперше іде до нього на сповідь, до котрої готувалась роками, виношуючи та завчаючи на пам*ять слова, які скаже йому при зустрічі. Та чомусь усе на одну мить зникло з памяті, стерлось назавжди. Завчені раніше слова крутились у голові та не могли зібратись до купи, розлітались у сутінках вечірнього світла, зникали то знову з*являлися в пам*яті. Невже її мрія про яку марила у снах збулась насправді. А може це сон, казка, що швидко закінчиться і вона знову увійде у нормальний ритм життя.
Заглянувши у його великі сірі очі, побачила відповідь:
- Це я - твій ідеал, якого ти шукала стільки часу, той, який уже нікуди не зникне, не покине ні на мить.
Весна лоскотала її лице вербовими котиками, зігрівала ясним теплим сонцем, тішила першим дзюрчанням струмка. А вона все запитувала себе:
- Невже у житті людини ідеал має таке велике значення?
Подумавши трохи знайшла тверду і вірну відповідь::
- Напевне, так!
ID:
243756
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.02.2011 11:16:25
© дата внесення змiн: 27.02.2011 11:16:46
автор: верес
Вкажіть причину вашої скарги
|