Розірваний вранці навпіл
Стираю з подушок слину.
З обличчям дурної мавпи
Вдаватиму знов людину –
Приймаючи марно участь
В проклятому життєдійстві.
Караюсь, каюсь та мучусь
Членом звучись в супільстві
В якому одні його члени
Розпродують все поволі,
Решті товаришем Леніним
Заповіщено світлої долі.
Бидло й підлота рулять,
Ница потворна хунта.
Хто ж нас тоді засудить
Коли дійдемо до бунту?!
Хто нас тоді зупинить
У швидкоплинній розправі?
Знову подушку слинять
Мрії про лад в державі.
7 березня 2011