Чудасії. Спрадавна сни корінням лізли аж до горла…
День прожитою обвиває мозок
…мотузком
…в зашморг.
Коріння лун страшезним встромлюються в серце, змучене порожнім,
ти хрипиш…
А ці.
Ці монстри заповзають в пальці…
Ти ними ворушиш та вказуєш на піднебіння…
Як Щур здригаєшся від створеного і
…тремтиш.
А… От!!!
А за мить
до сходу сонця все зникає…
Пекла…
…як не було.
…Ні крові на руках і ні мільйонів душ,
безвинно покалічених тобою.
Забуті сни,
з чавунною довбешкою
ти бродиш між такими ж, як ти.
Вишукуючи плоть,
щоб та здригнулася та видала себе…
І либішся в утроби телекамер.