Як зникне день, так зникну я
І тих пісень мелодія
Уже не гратиме мені,
Розвіються думки сумні,
І вітер коси не погладить,
Не подарує сонце теплоти,
Кохання більше вже не зрадить,
І не затопче чистоти.
Вже не почую птахів співи,
Не посміхнусь своїм думкам,
Не обійму очима ниви,
Не полежу у колосках.
Уже не гляну в чисте небо,
Не зазирну в його блакить,
І того щастя вже не треба,
Лишилась мить, остання мить.
А завтра з попелу воскресну,
Закреслю біль, втоплю біду.
Почну життя сторінку чесну,
І буйним цвітом оживу.
Бо іноді лиш так і треба,
Забути все, переступити
Щоб знову посміхнулось небо,
І знову розпочати жити.
Мило.. Джуе мило.. Воля до життя.. ВИ вмієте жити.. Ось за що люблю людей що вони вміють жити... і не шкодувати за те що було.. Мені бракує риси життя.. Але я ні про що не шкодую... Вибачте мушу бігти на двір... Дякую вам за те що ви є... Такі справжні і чуттєві.. На таких людях як ви тримається весь світ.. Повірте..
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви перечитали всі мої вірші так приємно що ви справжній і поруч чекайте сюрпризу.