Онучатка кульбабки веселі,
І грайливі немов кошенята,
З ними радість та клопіт в оселі ,
З ними щебетом повниться хата.
Коли щебетом повниться хата ,
То живе не вмирає твій рід,
Бо продовжать його онучата ,
Будьте певні бабуню і дід.
Знаю певно, що не помилюся,
Голуб’яток малесеньких пара,
Баба Галя - онучка Маруся ,
А Марися -то баба Тамара.
А від діда немає нічого ,
Та пусте , з того я не журюся,
Попрошу всемогутнього Бога,
Попрошу за Марисю й Марусю
Хай « кульбабки» грайливі й веселі
Звеселять їхню хату - як нашу,
Пошли Господи в їхні оселі ,
Щастя - долі повнісіньку чашу
Не забудьте онучки й про мене
Як на цвинтарі я зупинюся,
Пам’ятайте про діда Євгена
Мої любі -- Марися й Маруся
ЩЕ РАЗ ПЕРЕКОНУЮСЬ:МАЙСТЕРНІСТЬ-У ПРОСТОТІ ТА СЕРДЕЧНОСТІ!ЗАЧЕПИЛО,ТОЖ ПИШУ В УНІСОН:...З коріння нашого гілки В прийдешні проростуть віки.І,певно,там колись(хто зна)Згадають наші імена!
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Писалося про своїх онуків,
тож вийшло за лічені хвилини.
Але це буває рідко.
Спасибі Вам за приємний коментар.
Ніжно! Скоро вже, мабуть, дід буде радіти з правнуків і писати їм вірші! 
