Минає час, проходять роки,
І день, і ніч чергують часу плин.
І ми стараємось робити певні кроки
Допоки вітер крутить щастя млин.
Ми намагаємося гідно жити,
Творити в цьому світі лиш добро,
Учитись, вірити, любити,
Щоб проросло добробуту зерно.
Та зачасту не дбаємо про душу,
Не чуєм Бога, не вчимо молитов.
Ідемо між людей і кажем: «Мушу».
Несемо гріх і топчемо любов.
І вже той час, що нам дарований, спливає,
А про духовність не подбали за життя.
І десь душа без спокою блукає,
Їй рай не подарують небеса.
Ви схаменіться, люди, схаменіться,
Задумайтесь, бо з неба видно все.
Моліться Богу, віддано моліться,
І Бог простить, бо Він прощає все.
Для мене духовність на першому місці. Але є люди, які, на жаль, забувають про душу... І це настільки сумно.. Так важко це бачити... І найстрашніше те, що вони цього не розуміють. Або не хочуть розуміти..
Чудовий вірш! Сподіваюся, він змусить багатьох замислитися...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я з вами повністю згідна, стан душі її чистота і світло дуже важливі.
Сподіваюся, він змусить багатьох замислитися... 
