сьогодні світанок був кольору вітру
що маковим полем блукав
і всю романтичну квіткову палітру
ще сплячому Сонцю віддав
воно зашарілося трохи неначе
відчувши той дотик на смак
і в небі рожевим відтінком гарячим
розквітнув палаючий мак
та Вітер того вже не бачив бо далі
тримав мимохідь свою путь
щоб встигнуть до вечора білість конвалій
у місячні губи вдихнуть