Ніжний вітер тихо віє,
манить за собою сонячне тепло.
Вздовж алей у парках,
ходять люди-пари, люди-тіні,
голосом природи їх усіх туди звело.
Віддалік гуляє п'яна часом молодь,
на лавках поскрипують старезні дядьки.
Красні молодиці ходять повз й гомонять,
бавляться в пісочницях їхні малюки.
Кілька пташок сіло на пусте плече
вкотре заспівало своїм ніжним цвітом сонце
Два деревця так й не спромоглись поглянуть у вчинене віконце.
... теплий вітер ніжно довіва,
браму парку тихо закрива.