Падіння
Все йшло добре. Двоє дружно бесідували в приємній обстановці, розмова тягнулася неспішно, але живо і цікаво. Тепер би нам здалося, що навіть надто довго і неспішно, але яке має значення час, коли атмосфера склалася доброзичлива, теми надцікаві, температура, не відомо як за бортом, а в приміщенні, де, власне, бесіда і відбувається ідеальна, вологість повітря, ну чи які там ще є фактори, в межах золотої середини. Світло ллється жовтувате спокійне і приємне оку , крісло м’яке, вдихається гірської чистоти повітря. Але у цьому по-справжньому домашньому затишку не відключається мозок, не вважаючи на всю ту зручність, що має тіло для сну, голова працює, розум не спить. Та і як спати? Навряд хтось матиме коли-небудь бесіду більш цікаву і значущу, більш потрібну. Та і поспішати нема куди. Таке теж не часто трапляється, правда ж? Адже навіть якщо і є серед нас запеклі ледарі, то і ті час від часу змушені кудись поспішати. Всі змушені. Ті ж двоє, що сиділи вже безліч часу мали інше, як нам би здалося, обмеження - не поспішати ніколи.
Кожен їхній рух гармонійний і виважений, погляди уважні, наповнені тихою радістю, жодного зблиску пристрасті, жодного спалаху. Голоси так само рівні і чисті, зрідка чується негучний сміх. Дихання глибоке, глибоке…
Вони мають біля себе стіл, саме такий як треба , не зависокий і не занизький, з якого беруть і на який знову ставлять горнята з чаєм, може з кавою. Напої у них теж мають бути смачні пахучі, навряд хтось такі коштував. В їхньому розпорядженні весь час і простір, який може знадобитися для продовження цієї нескінченно цікавої і приємної бесіди.
Зараз мало хто може сказати з точністю про що вони говорили, часу ж пройшло ого-го! Але якісь нечисельні уривки все ж збереглися, мова йшла приблизно про таке:
- То десь є межі? Є кордон, поза яким щось інше, все влаштовано інакше?
- Так, можна сказати, що є такий собі умовний кордон, за яким дійсно все інакше, але воно скоріше НЕвлаштоване взагалі, тим і відрізняється. Там – хаос.
- Що таке «хаос»?
- Чому б не хаос? Хороше слово для позначення такого стану. По-моєму хороше. А тобі як, подобається ?
- Я не проти. Я піду сходжу за чаєм.
- Давай!
Той, що не знав, що таке хаос, піднявся, поспіхом ступив кілька кроків, відчинив двері, не ті двері. Ще крок – і падіння.
Перша людина
Падіння відбулося, але без гріха. Гріхопадіння - вбоге безпорадне пояснення того, що пояснити і виправдати неможливо. Той перший, що не знав хаосу, не зміг вигадати нічого кращого ніж власну провину, ніж покарання за провину, ніж страшну і заплутану казку, щоб дати пояснення, щоб хоч якось впорядкувати хаос, в якому він опинився, щоб врятуватися від божевілля.
Казка прижилася. Божевілля призвичаїлося і укорінилося в голові того, хто не знав хаосу, зробивши з нього першу людину.
Доля Бога
Перша людина, шукаючи порятунку, звернулася до того, хто дав назву «хаос» і в свою чергу дала йому назву «Бог». І досі продовжує звертається, давши цьому назву «молитва». В молитві весь жах і сум людини, і вже незрозуміла напівзабута туга, і надія повернутися. Але у молитов ніколи не існувало реального адресата, бо той, кого називають Богом помер від самоти і спраги, не дочекавшись чаю.
ID:
254961
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.04.2011 02:33:54
© дата внесення змiн: 20.04.2011 02:33:54
автор: Ян Спалах
Вкажіть причину вашої скарги
|
