В хату, ле е е дь, зайшов Кирило
В п’янезному стані,
А його дружина, мила,
З негром на дивані.
Отетерів сіромаха,
Від дива такого,
Бо не бачив бідолаха
Негра, ще й живого.
Мабуть мені з перепою,
Думає Кирило.
- Жінко, поруч он з тобою
Поросяче рило….
- То примара чи чортяка?
Шо воно за пика?
Та й закляк із переляку,
Одне тільки гика.
Вона дивиться на нього
Холодно, байдуже,
Вже в Кирила змокли ноги...
Вже стоїть в калюжі...
- Тю… на тебе, каже Варка,
Це я з секондхенду
Узяла гуманітарну,
На три дні в оренду.
Бо тебе чекати марне,
Та й що там чекати,
Змушена гуманітарну
Допомогу, взяти.
-На тобі небоже,
Що мені не гоже
Ледве через силу
Вимовив Кирило.
- Ти не знаєш мого Денді,
То й мелеш дурниці.
У моєму секондхенді
Порох є в порохівниці.
-А ти пий, сказала Варка,
Хоч залийся нею.
А мою гуманітарку –
Не взивай свинею.