......................................"Чоловіки його віку нерідко цинічні,
......................................Люблять так, щоб на ніч. Цим, здебільша, і хваляться.
......................................Не говорять про вічне (це доволі логічно
......................................Для мужчин, яким вічність ярмом осідає на пальці)…"
(с) Ксенислава Крапка, січень 2011 р.
Є чужі, бо нестерпні (а може й нестерпні, тому що чужі…) –
І в очах щось не те, і на пальці світліш епітелій…
Скільки б серце не терпло, і як не моліться, чи не ворожіть,
Він однаково засинатиме у чужій постелі…
Відчайдушно чужі своїм, і втікаючі з дому,
Такі невиліковно самотні, і принадні отим, чим нудні,
Такі знаючі сутність жіночу, такі милі, смутні і стомлені,
І часами такі балакучі – про оте, чим такі мовчазні…
Є чужі, бо нещасні (а може чужі, бо щасні…)
І в очах щось не те, і в неділю немає часу їм,
Але скільки нам не пояснюй, і як не пояснюй,
Ми однаково щось «своє» їм дофантазуєм…
Є чужі безборонні, безсовісні, і безмежні,
Є такі, що не знають меж, і живуть на межі…
Ти летиш на червоне, начхавши на обережність,
На той бік, де живуть нестерпні чужі мужі –
Чи чужі, бо нестерпні, чи може, нестерпні, тому що чужі…