Я сумую без тебе.... шалено...
Я божеволію... дичію.... більше не в силах так себе мучити розлукою...
Я готова кричати на весь світ, про те, як я хочу до тебе!
Кожна секунда окремо від тебе годинниковою стрілкою відбивається в скронях. Кожна мить розлуки зашиває рот мовчанням. А долоні забувають твої дотики, губи – поцілунки, тіло – твоє тепло. І навіть легкі покусування у пристрасті кохання теж проходять...
Тільки незмінно минає день за днем...І знову поїзд повезе когось на наш вокзал, який зустрічатиме їх так само радісно, як і нас... Та наші зустрічі він пам’ятатиме завжди... А поки що вночі я знову обніматиму ковдру...
І мені присниться день, в якому ми гуляємо тихими вуличками Львова (хоча такі тепер дуже важко знайти), де б бруківка засоромилась палкого нашого поцілунку, а вітер погрався б ромашками в моїй руці..мені ж ворожити вже не треба... А потім б вечір запа́х ароматом кави в затишній кав’ярні...І мої поцілунки стануть шоколадними...
Скоро моє серце битиметься в такт поїзда. Із задоволенням минатиму пейзажі областей... І тільки тебе бачитиму в натовпі на пероні.....
Усміхаюся... Тримаю в руці білет...
2011р.
" І мені присниться
день, в якому ми
гуляємо тихими
вуличками
Львова (хоча такі
тепер дуже
важко знайти), де
б бруківка
засоромилась
палкого нашого
поцілунку, а вітер
погрався б
ромашками в
моїй руці..мені ж
ворожити вже не
треба... "
Дуже i дуже гарно сказано!!!
Litera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
романтично, лірично, чуттєво... краса!
"де б бруківка засоромилась палкого нашого поцілунку, а вітер погрався б ромашками в моїй руці..мені ж ворожити вже не треба..."
Litera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00