Інколи мені хочеться ще так пожити,
А інколи, білий саван на себе вдіти...
Хочеться ще за Україну поборіти,
А інколи, плюнути і до зір злетіти.
Туди... я встигну злетіти завжди,
З такими, як і я, вихором у вихорі,
А тут... крок за кроком тупати по землі,
Хоч це важко і не вигідно моїй душі.
Я дуже втомлена від боротьби за життя,
Літо.Спека. Пекло. І хочеться сліз неба,
Злих та гірких, а для землі солодких таких,
Духм’яних...для всіх жаданих і життєдайних.
Мені хочеться ще напитись любові,
Доторкнутись вустами до краси живої,
Почути ритм серця стоголосого, дзвінкого,
Для душі чогось гарного й нового.
Красиво. 
