Мотивом до написання цього вірша послужив художній фільм "Заплати іншому" (англ. Pay It Forward, інший переклад: «Плата наперед » або «Заплати вперед »), знятий 2000 року за мотивами однойменного роману Кетрін Райан Хайд.
Платити за рахунками – чеснота.
І добре, як людина її має,
бо до добра звикати – не робота.
А поза тим, нерідко так буває,
лишається воно непоціноване…
та і, яка за те бо нагорода,
як платиш подарунком за дароване?
Обов»язок лише… А, може, мода
чи звичка? Дуже здавна повелося…
по всіх усюдах «дай-за- дай» панує…
Лиш дарма сонце промінь шле колоссю,
колосся в хлібі нам життя дарує,
вода задарма потамує спрагу,
і порятує дерево у спеку,
відновить сон здоров»я і наснагу,
гніздо на хаті виліпить лелека
на щастя, ластівка під стріхою,
а в полі жайвір щиро заспіває,
звеличить небо… І від того втіхою
наллється серце повно, аж до краю…
В благословенні отакі хвилини
плати вперед тому, хто потребує
і не шукай для щедрості причини...
Плати вперед… воно того вартує.
Наші чиновники вже б і повітря приватизували,
А я плачУ подяку небесам,
Що шле дари неоцінЕні нам.
Навіює , Адель, вірш на роздуми
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре, коли так, добре, коли вдалося підштовхнути до них, бо у вірші це зробити непросто. А ще коли думки стрибають перемішані з почуттями, що ніяк не бажають складатися у доступні і зрозумілі слова.
Дякую, Володю.
